Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан на Анталійському дипломатичному форумі представив карту з ключовими транспортними та енергетичними проєктами Анкари.
Серед них — відродження історичної Хіджазської залізниці, яка з'єднає Туреччину, Сирію, Йорданію та Саудівську Аравію, повідомляють турецькі ЗМІ.
Виступаючи на форумі, Фідан наголосив, що безпека транспортних маршрутів через Анатолію та Близький Схід має критичне значення для економічної стабільності всього регіону. Він також заявив, що Туреччина цілковито поважає міжнародне право, однак не терпітиме посягань на свої суверенні права в регіонах, позначених на карті «червоними лініями».
Будівництво Хіджазської залізниці розпочалося 1900 року під особистим патронатом османського султана Абдул-Гаміда II за участі німецьких інженерів. Початковий задум полягав у тому, щоб з'єднати Стамбул з ісламськими святинями — Меккою та Мединою. Ділянка Дамаск–Медина завдовжки 1 302 км була відкрита 1908 року. За іронією долі, в рік відкриття дороги головний ініціатор будівництва — султан Абдул-Гамід II — був повалений молодотурками.
Ділянка Медина–Мекка завдовжки 450 кілометрів так і не була збудована через напади бедуїнів та політичне втручання імперіалістичних держав, що обмежило головне призначення дороги — забезпечення паломництва хадж. Дорога була вузькоколійною, з шириною колії 1 050 мм; на наполягання султана, який прагнув зберегти тишу і спокій землі, якою ходив Пророк Мухаммад, під рейки стелили шар повсті для забезпечення безшумності ходу.
У роки Першої світової війни магістраль стала ареною знаменитих рейдів Томаса Лоуренса («Лоуренса Аравійського»), який систематично нищив її інфраструктуру. Після розпаду Османської імперії дорога занепала: більшість ділянок були занедбані, а ті, що збереглися, в Йорданії та Сирії експлуатувалися лише в обмеженому режимі.
Новий турецький проєкт спрямований на відновлення та модернізацію цього історичного маршруту задля поглиблення торговельної та стратегічної інтеграції між країнами регіону. Для Анкари відродження Хіджазської залізниці — це водночас інфраструктурний і геополітичний проєкт: відновлення транспортного домінування на осі, що з'єднує Анатолію з Аравійським півостровом, і позиціонування Туреччини як ключового логістичного вузла Близького Сходу.