Володіння ядерною зброєю більше не гарантує країні безпеки. До такого висновку доходить Роуз Геттемюллер – колишня заступниця генерального секретаря НАТО і одна з ключових американських переговірниць з контролю над озброєннями – у статті для журналу Foreign Affairs, де вона аналізує війни останніх років – від України до Близького Сходу та Південної Азії.
Як передає "Хвиля", про це пише Foreign Affairs.
Найяскравіший доказ – українська операція "Павутина" у червні 2025 року. Оператори заздалегідь сховали ударні дрони у вантажівках поблизу російських авіабаз – аж до Амурської області біля кордону з Китаєм. Запустивши апарати через російську ж мобільну мережу, вони знищили щонайменше 10 стратегічних бомбардувальників і пошкодили загалом 41 літак, частина з яких використовувалася для ядерного командування, – за оцінками української сторони.
Москва давно попереджала: удар по її стратегічних об'єктах може спровокувати ядерну відповідь. Але Київ це не зупинило. А після шоку від втрати бомбардувальників Росія не потягнулася до ядерної кнопки і навіть не вдалася до чергового ядерного шантажу. Натомість завдала звичайного удару по Києву – 400 дронами і 40 ракетами.
"Один дрон вартістю всього 500 доларів знищив стратегічний бомбардувальник вартістю в десятки мільйонів", – наводить слова одного з аналітиків Геттемюллер. На її думку, Україна перевірила російську ядерну двозначність і виявила за нею лише "прикриття для обережності".
Україна – не єдиний приклад. Іран та його союзники неодноразово атакували Ізраїль, який, як вважається, володіє ядерною зброєю. У березні іранці поцілили навіть по ізраїльському реактору в Дімоні. А Індія та Пакистан, обидві ядерні держави, у травні 2025 року зійшлися в найсерйознішому конфлікті за це століття. Жодного разу загроза ядерної ескалації не зупинила звичайну війну.
За словами авторки, держави і навіть недержавні угруповання фактично перевіряють блеф ядерних потуг на міцність. Цілий арсенал міжконтинентальних ракет і стратегічних бомбардувальників виглядає безсилим перед роями дешевих дронів – доти, доки його власник не готовий натиснути на кнопку.
Висновок Геттемюллер невтішний для тих, хто вірить у ядерну парасольку. Замість вкладати величезні кошти в модернізацію ракет і літаків, ядерним державам варто зміцнювати оборону навколо своїх об'єктів і робити ставку на стійкість, а не на потужність арсеналу. Дешеві системи захисту від дронів – на кшталт тих, що будує Україна, – можуть виявитися кориснішими за нові боєголовки.
Окремо авторка звертається до країн, які замислюються про власну бомбу. Президент Польщі вже припускав, що його державі варто її мати, подібні заяви лунали від німецьких політиків, а опитування в Південній Кореї та Японії показують зростання підтримки такої ідеї. Та більше ядерної зброї в більшій кількості рук звичайних воєн не зупинить.
Замість безпеки, попереджає Геттемюллер, бомба здатна принести лише нові й тривожні форми небезпеки.
