Звичайна рана зазвичай поступово затягується, але при діабеті цей механізм може дати збій. Учені пояснили, як імунні клітини замість відновлення тканин підтримують запалення — і які методи лікування можуть змінити ситуацію.
Хронічні виразки при діабеті — одна з найнебезпечніших проблем, пов’язаних із цим захворюванням. Вони можуть довго не гоїтися, призводити до інфекцій і навіть підвищувати ризик ампутації. За оцінками, від таких ран у світі потерпають понад 131 мільйон людей, а пов’язані з ними витрати на охорону здоров’я сягають приблизно 755 мільярдів доларів на рік.
У новому огляді дослідники під керівництвом Ї Ру проаналізували, як різні типи імунних клітин поводяться на різних етапах загоєння та чому при діабеті цей процес порушується.
Імунітет може заважати загоєнню
Зазвичай після травми імунні клітини допомагають знищити мікроби, прибрати пошкоджені клітини й запустити відновлення тканин. Зокрема, макрофаги спочатку підтримують запалення, а згодом переходять до процесів відновлення.
Але при діабеті цей перехід може порушуватися. Макрофаги довше залишаються в прозапальному стані, через що тканини продовжують пошкоджуватися, а рана не переходить до нормального загоєння.
Проблема стосується й інших клітин. Нейтрофіли можуть надмірно утворювати спеціальні позаклітинні структури, які допомагають боротися з інфекціями, але за неконтрольованої активності пошкоджують тканини. Тучні клітини також здатні підтримувати запалення, якщо активуються надмірно.
Крім того, дендритні клітини можуть гірше прибирати загиблі клітини. Їхні залишки накопичуються в рані й продовжують подавати організму сигнали про пошкодження.
Лікування майбутнього — переналаштувати імунні клітини
Науковці розглядають кілька перспективних напрямків: препарати, що пригнічують надмірне запалення, методи регуляції роботи макрофагів, терапії на основі стовбурових клітин та спеціальні пов’язки, які доставлятимуть лікувальні речовини безпосередньо до рани.
Окремий інтерес становить час лікування. Рана проходить кілька етапів відновлення, і втручання, корисне на початку, може бути менш ефективним на пізнішій стадії. У майбутньому лікарі потенційно зможуть підбирати терапію з урахуванням того, які саме імунні клітини активні в конкретній рані.
Втім, огляд наукових досліджень не означає, що всі описані методи вже готові до широкого застосування. Багато з них потребують додаткових перевірок.
Головний висновок учених: щоб діабетичні рани загоювалися краще, може бути недостатньо просто боротися з інфекцією — потрібно також допомогти імунній системі вчасно припинити запалення й перейти до відновлення тканин.
Важливо для пацієнтів
Якщо у вас діабет, не ігноруйте рани, виразки, почервоніння чи набряки, навіть якщо вони не болять. Через діабетичне ураження нервів людина може не відчувати травми, а порушення кровообігу здатне уповільнювати загоєння.
Якщо рана не загоюється, збільшується, мокне або з’являються ознаки інфекції, як-от гній, почервоніння чи підвищення температури шкіри, якнайшвидше зверніться до лікаря. За гарячки, швидкого поширення почервоніння, почорніння тканин або різкого погіршення самопочуття потрібна невідкладна медична допомога.
Не намагайтеся самостійно лікувати діабетичні виразки експериментальними засобами чи змінювати призначені препарати. Методи, описані в дослідженнях, не обов’язково вже доступні для клінічного застосування. Догляд за раною та контроль рівня глюкози слід узгоджувати з медичним фахівцем.
