Протягом десятиліть заможні нафтові монархії Перської затоки вибудовували імідж абсолютно безпечного інвестиційного раю, респектабельного центру світового туризму та елітної нерухомості. Ця модель безпеки базувалася на колосальних фінансових вливаннях та розміщенні на своїх територіях іноземних військових контингентів, насамперед американських.
Про це повідомив експерт з питань Близького Сходу Мохаммад Фараджаллах в ефірі політолога Юрія Романенка.
Однак остання конфронтація за участю Ірану жорстоко зруйнувала цю ілюзію недоторканності. Виявилося, що для паралічу високотехнологічної інфраструктури, закриття міжнародних аеропортів та блокування глобальної торгівлі достатньо лише загрози застосування дешевих безпілотників чи ракет. Багаті держави раптово усвідомили, що іноземні контингенти не гарантують їм захисту від асиметричних загроз.
Аналізуючи вразливість інфраструктури Близького Сходу, аналітик зазначив, що стратегія Тегерана будувалася на принципі нанесення максимальної супутньої шкоди всьому регіону. Держави, які звикли до стабільності та безтурботності, раптово відчули реальний подих війни.
"Іран довів, що здатний завдати серйозної шкоди арабському економічному диву, яке було створено буквально на піску. Тепер воно опинилося під реальною загрозою", – наголосив Мохаммад Фараджаллах, оцінюючи масштаби небезпеки.
Репутація безпечної гавані для міжнародних капіталів була серйозно підірвана, адже глобальні інвестори на власні очі побачили, наскільки крихким є цей фундамент.
Експерт підкреслив, що проекти розвитку можуть миттєво знецінитися через регіональну нестабільність: "Усі міжнародні конференції, багатомільярдні інвестиції та елітна нерухомість – ця економічна бульбашка виявилася надзвичайно вразливою. Як показала практика, її дуже легко луснути".
Збитки для економік країн Затоки обчислюються астрономічними сумами, причому ці втрати генеруються щодня просто через зупинку звичної життєдіяльності та логістичний параліч інфраструктури.
"Арабські країни зазнають колосальних збитків. Лише закриття транзитного аеропорту в Абу-Дабі щодня обходилося у десятки мільйонів доларів втрат", – розповів експерт, демонструючи ціну страху перед ракетними ударами.
Головним розчаруванням для арабських монархій стала нездатність західних союзників, зокрема США, забезпечити абсолютний захист їхнього неба та гарантувати стабільність. Фараджаллах звернув увагу на те, що географічна віддаленість дозволяє Вашингтону уникати прямих наслідків конфлікту, тоді як його партнери залишаються під прицілом.
"Найменше в цій війні постраждали Сполучені Штати, адже вони знаходяться у Західній півкулі, і туди нічого не долетіло. Натомість їхні союзники зрозуміли: американці можуть у будь-який момент повернутися до себе додому, залишивши їх біля розбитого корита", – зазначив експерт.
Цей жорстокий урок остаточно зруйнував міф про те, що розміщення військових сил глобального гегемона є панацеєю від усіх регіональних загроз. Тепер уряди країн Близького Сходу змушені кардинально переглядати свої оборонні доктрини та сподіватися виключно на власні збройні сили.
Підсумовуючи ситуацію, аналітик констатував очевидний факт: "Подивіться на багаті та впливові арабські країни: на їхній території розташовані іноземні військові бази, але це не захистило їх від іранських атак. Виявилося, що присутність чужих військ більше не є гарантією безпеки".