Спів у хорі, танці, малювання та театральні заняття можуть бути не лише способом відпочити, а й доповнювати профілактику захворювань і медичну допомогу. Міжнародна група дослідників і фахівців у сфері мистецтва та охорони здоров’я закликає активніше інтегрувати творчі практики в системи охорони здоров’я. Наукові дані свідчать про потенційну користь для психічного стану, фізичних функцій і соціальних зв’язків, хоча якість доказів поки що неоднорідна.
Свої висновки експерти виклали в оглядовій статті у журналі The Lancet. Це не новий клінічний експеримент, а узагальнення наявних досліджень, яке має допомогти визначити, де саме мистецтво може бути корисним у медицині та які питання ще потребують перевірки.
Як творчість впливає на здоров’я
Автори спираються, зокрема, на огляд Всесвітньої організації охорони здоров’я 2019 року, що охопив понад 3000 досліджень. Він виявив потенційну роль мистецтва на різних етапах — від підтримки здоров’я до лікування та догляду за пацієнтами.
Участь у творчих заняттях і навіть перегляд творів мистецтва пов’язані з більшим задоволенням життям, позитивними емоціями та відчуттям сенсу. Деякі дослідження також вказують на зв’язок між творчою активністю та кращим збереженням когнітивних функцій у старшому віці.
Важливе значення має і соціальний аспект. Спільне музикування, танці або театральні заняття допомагають людям взаємодіяти та налагоджувати зв’язки. Дослідження пов’язують участь у таких активностях із нижчим ризиком самотності.
Водночас автори застерігають від перебільшень. Наприклад, твердження про те, що мистецькі заняття неодмінно покращують загальну успішність дітей у школі, не отримали достатнього підтвердження. Натомість є дані про окремі переваги, зокрема пов’язані з обробкою мовної інформації мозком.
Танці, музика та мистецтво в медицині
Узагальнення 149 оглядів досліджень виявило, що мистецькі програми порівняно зі звичайним доглядом були пов’язані з помірними покращеннями тривожності, депресивних симптомів, фізичного функціонування та якості життя людей із раком, серцево-судинними й психічними захворюваннями. Для людей із неврологічними порушеннями позитивні зміни були невеликими або помірними. Важливо, що цей узагальнювальний огляд на момент публікації ще не завершив незалежного рецензування.
Окремі дослідження демонструють конкретні результати:
- Хвороба Паркінсона. Музичні програми допомагали покращувати швидкість ходьби, довжину кроку та рухливість, а танці — рівновагу. Водночас результати щодо спритності та деяких інших показників руху були неоднозначними.
- Підвищений артеріальний тиск. Учасники танцювальних програм демонстрували зниження тиску.
- Фіброміалгія. Танцювальні заняття були пов’язані зі зменшенням болю.
- Медичні процедури. Мистецькі практики, зокрема музика, допомагали зменшувати прояви тривоги під час біопсій, діалізу, перебування на штучній вентиляції легень і хірургічних втручань.
Це не означає, що творчість може замінити медикаменти чи стандартне лікування. Її розглядають як можливе доповнення, яке допомагає контролювати симптоми та покращувати самопочуття.
Чому мистецтво хочуть включити до системи охорони здоров’я
На думку авторів, творчі програми мають розглядатися не як необов’язкова розвага, а як потенційна складова профілактики, лікування та реабілітації. Це особливо актуально в умовах, коли багато країн стикаються з обмеженими бюджетами на охорону здоров’я.
Огляд 172 політичних і стратегічних документів показав, що в десятках країн державні установи у сферах охорони здоров’я, культури, освіти та соціального забезпечення вже координують мистецькі програми. Водночас економічну ефективність таких ініціатив поки що недостатньо вимірюють, тому оцінити їхню вартість порівняно з іншими методами допомоги складно.
Нині масштабніші дослідження проводять у десяти країнах, серед яких Аргентина, Нігерія, Норвегія та США. Вони охоплюють різні вікові групи — від передчасно народжених немовлят до людей старшого віку.
Чого наука ще не знає
Попри багатообіцяльні результати, значна частина досліджень має обмеження: невеликі групи учасників, короткі періоди спостереження та відсутність випадкового розподілу до порівнюваних груп. Крім того, лише невелика кількість випробувань безпосередньо порівнювала мистецькі програми з найефективнішими стандартними методами лікування тих самих станів.
Доказова база також нерівномірна географічно: більшість досліджень проведено в країнах із високими доходами. Тому результати не завжди можна автоматично переносити на інші суспільства — програми мають враховувати місцеву культуру та потреби громад.
Автори також наголошують, що мистецтво не завжди має позитивний вплив. Воно може супроводжуватися травмами, професійним стресом або посилювати соціальну нерівність, якщо доступ до занять мають не всі. Тому важливо оцінювати не лише користь, а й можливі ризики.
Загалом наявні дані свідчать, що мистецтво може стати корисним доповненням до медичної допомоги. Проте наступний крок — якісніші та триваліші дослідження, які допоможуть з’ясувати, кому, за яких умов і для яких проблем творчі практики приносять найбільшу користь.
