Вчені з Клівлендської клініки за підтримки Національних інститутів здоров’я США виявили несподіваний зв’язок між рівнем тестостерону та перебігом гліобластоми — однієї з найагресивніших форм раку мозку. Згідно з результатами дослідження, додатковий прийом тестостерону у чоловіків із цим діагнозом може бути пов’язаний із кращими показниками виживаності та зниженням ризику смерті приблизно на 38%.
Гліобластома значно частіше зустрічається у чоловіків, тому давно існувало припущення, що статеві гормони можуть впливати на розвиток цієї пухлини. Однак нові дані показують значно складнішу картину. В експериментах на тваринах з’ясувалося, що зниження рівня андрогенів, зокрема тестостерону, навпаки прискорювало ріст пухлини. Це відбувалося через посилення запалення та активацію гормонів стресу, які змінювали роботу імунної системи в мозку.
Дослідники пояснюють, що мозок є особливо захищеним середовищем, яке обмежує проникнення імунних клітин, щоб уникнути надмірних запальних реакцій. Як зазначив один із авторів роботи, професор Джастін Латія, така «оборонна система» мозку в нормі є життєво необхідною, але при пухлинах може працювати проти організму.
Під час дослідження вчені виявили, що андрогени по-різному регулюють захисні механізми мозку порівняно з іншими тканинами. Коли рівень цих гормонів знижувався, у тварин активувалася гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система — ключовий механізм стресової відповіді. Це призводило до підвищення рівня гормонів стресу, які зміцнювали бар’єри між мозком і рештою організму. У результаті імунним клітинам ставало складніше досягати пухлини, що сприяло її росту.
Цікаво, що тестостерон у цій системі відіграє роль регулятора балансу. За його наявності захисні бар’єри мозку не стають надмірно «закритими», і імунна система зберігає здатність частково протидіяти пухлині. Важливо, що подібний ефект не спостерігався у самок тварин, що вказує на статеву специфіку механізму.
Щоб перевірити, чи актуальні ці результати для людей, дослідники проаналізували медичні дані понад 1300 чоловіків із гліобластомою з великої бази SEER. Виявилося, що пацієнти, які з інших причин отримували терапію тестостероном, мали значно нижчий ризик смерті порівняно з тими, хто такої терапії не проходив.
Попри це, науковці наголошують, що поки рано говорити про доведений лікувальний ефект. Отримані дані є спостережними і не доводять прямого причинно-наслідкового зв’язку. Саме тому наступним кроком мають стати клінічні випробування.
Дослідники також підкреслюють важливе питання: чи може гормональна терапія, яка зазвичай спрямована на зниження андрогенів при інших видах раку, мати негативний вплив у випадку гліобластоми. Це ще потребує додаткового вивчення.
Це дослідження відкриває новий напрям у розумінні того, як статеві гормони впливають на імунну систему мозку та розвиток пухлин. Якщо результати підтвердяться, вони можуть призвести до перегляду підходів до лікування одного з найскладніших і найнебезпечніших видів раку.
