Франція, Німеччина та Велика Британія розробляють власний формат майбутніх переговорів про завершення війни в Україні. Три столиці нервують через те, що Дональд Трамп може домовитися з Москвою через їхні голови, і хочуть гарантувати собі місце за столом.
Як передає "Хвиля", про це пише The New York Times з посиланням на п'ятьох європейських посадовців.
Провідну роль у формуванні спільної європейської позиції відіграють Франція та Німеччина. Британія, де нещодавно змінився прем'єр, поводиться обережніше – Лондон не хоче ризикувати відносинами з Трампом.
Європейці виходять із того, що самі переговори з Росією вестимуть США, і підштовхують Трампа та його посланців знову вийти на контакт із Москвою. Але врегулювання щодо України та відносини з Росією надто важливі для Європи, щоб безкінечно віддавати їх на відкуп адміністрації, яка виглядає дедалі непередбачуванішою, кажуть співрозмовники видання. Усі вони говорили анонімно через чутливість теми.
Ознак готовності Володимира Путіна до серйозних переговорів немає. Західні посадовці та аналітики очікують, що війна стане ще руйнівнішою: Путін тисне на зимовий наступ проти українських позицій і цивільної інфраструктури, а Україні критично бракує засобів ППО. Дехто припускає помірну і непопулярну мобілізацію в Росії – але тільки після парламентських виборів у середині вересня. Є й побоювання, що загнаний у кут Кремль спробує піти на ескалацію і перевірити на міцність солідарність НАТО.
Путін заявляв, що Росія має щонайменше отримати повний контроль над Донбасом. Якщо до осені 2027 року зробити цього не вдасться, переговори стануть імовірнішими, кажуть посадовці та аналітики.
Ставки для Європи величезні. Трамп чітко дав зрозуміти, що Україна – зона відповідальності європейців. Європа вже фінансує війну, і саме від неї очікують гарантій безпеки після будь-якої угоди. Володимир Зеленський "хоче Європу за столом", – сказав директор дослідницького інституту Carnegie Russia Олександр Габуєв.
Свою роль має відіграти і Євросоюз: 27 країн ухвалили 21 пакет санкцій проти Росії і тримають основну частину заморожених російських активів. Британія, Франція та Німеччина – так звана "Е3" – вважають, що саме вони мають бути ключовими переговірниками на боці України. Вони вже підготували варіанти військових гарантій безпеки для Києва після врегулювання. Польщу, Італію та країни Півночі теж треба консультувати, а ЄС – тримати в курсі: країни Балтії та Угорщина не до кінця довіряють Берліну й Парижу.
7 червня Зеленський зустрівся з лідерами трьох країн у Лондоні, щоб обговорити європейську роль у переговорах і принципи можливої угоди. Через чотири дні посли Британії, Франції та Німеччини провели незвичну зустріч у Москві із заступником міністра закордонних справ РФ Міхаїлом Галузіним. Реакція росіян була зневажливою: Галузін заявив, що три країни "підштовхують Україну до продовження війни проти Росії".
Голова дипломатії ЄС Кая Каллас сказала, що трійка поважає "ключові європейські інтереси безпеки" – зокрема послаблення санкцій і розморожування російських активів. Хто представлятиме Євросоюз, за її словами, говорити ще зарано.
Паралельно Брюссель спробував відкрити власний канал. Голова Євроради Антоніу Кошта на прохання Зеленського доручив своєму керівнику апарату Педру Лортьє вийти на російських посадовців, зокрема на Юрія Ушакова – головного контакта Москви зі спецпосланцем Трампа Стівом Віткоффом.
"Ми не можемо залежати лише від інших у тлумаченні російських сигналів, і ми маємо бути здатні доносити до Росії власні меседжі", – сказав Кошта після європейської зустрічі 19 червня. Він визнав, що "переконливих ознак" готовності Москви до "серйозних переговорів наразі" немає.
Ініціатива Кошти одразу викликала розкол. Франція та Німеччина дорікнули йому за перевищення повноважень, Австрія та Бельгія підтримали, а країни Балтії назвали будь-які підходи до Москви грою на руку Росії. Емманюель Макрон при цьому заявив, що "коли будуть переговори, європейці мають бути за столом", а "президент Кошта в межах визначених для нього компетенцій матиме своє місце".
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц наголосив, що три країни діють "на пряме прохання України". "Є також певна внутрішня логіка в тому, що Британія, Німеччина та Франція тісно працюють тут разом: це великі європейські держави, і саме вони роблять вагомий внесок у військову підтримку України", – сказав він. На питання, хто говоритиме від імені ЄС, Мерц відповів коротко: "Ми вирішимо це, коли переговори відбудуться".
Німецький депутат і експерт з безпеки Норберт Реттген вважає, що європейці видають бажане за дійсне, бо Путіну переговори нецікаві. "У якийсь момент Європа має бути там, бо на кону європейська безпека, яку Вашингтон більше не вважає життєво важливим американським інтересом", – сказав він. "Але поки що Путін бачить вигоду в тому, щоб намагатися розколоти Захід і мати справу з Європою через Вашингтон".
Інші вважають, що європейський підхід до Росії давно назрів. Директор Європейської ради з міжнародних відносин Марк Леонард сформулював це різко: відсутність у Європи прямих каналів з Росією після вторгнення 2022 року – "майже злочинне нехтування обов'язком".
Колишній німецький дипломат Ганс-Дітер Лукас, який був послом при НАТО, у Франції та Італії, згадує уроки багатосторонніх переговорів з Іраном щодо ядерної угоди 2015 року, які він допомагав вести. "Ми не можемо пасти задніх, як це було" в листопаді 2025 року, коли Трамп і Віткофф вийшли з початковим "мирним планом" із 28 пунктів, узгодженим із Москвою, сказав він. "У європейців є карти, але треба розігрувати їх розумно".
"Нам буде потрібна дуже тісна співпраця і координація зі Сполученими Штатами – інакше росіяни вб'ють клин між нами", – додав Лукас. "І тут ми повертаємося до фундаментального питання про Трампа і трансатлантичні відносини".
Раніше "Хвиля" писала, як європейські лідери просили Трампа особисто прийняти переговори Зеленського і Путіна. Про те, чому Велика Британія є союзником, з яким варто бути обережним, читайте в окремому матеріалі.