Стиль прийняття стратегічних рішень та загальний підхід до вирішення міжнародних криз з боку нинішнього керівництва США все більше нагадує поведінку авторитарних лідерів, схильних до фатальних помилок через опору на хибну аналітику. Спостерігаючи за розгортанням конфлікту навколо Ірану, можна провести тривожні паралелі між діями американської адміністрації та катастрофічними прорахунками російського керівництва в Україні.
Про це повідомив політолог Юрій Романенко у своєму моноефірі.
Оцінюючи самовпевнені заяви Дональда Трампа щодо легкого захоплення іранських територій, зокрема острова Харк, політолог висловив глибоке нерозуміння такої позиції.
"Взагалі я чим далі ось дивлюся на цю всю ситуацію, то я тим більше не можу зрозуміти, чим Трамп відрізняється від Путіна, тому що логіка його рухів, підхід взагалі до вирішення проблем і, власне кажучи, наслідки, які ми зараз спостерігаємо у світовій політиці, вони такі самі", – категорично заявив Романенко.
Обидва лідери, на думку експерта, базують свої найважливіші геополітичні кроки на ілюзорних уявленнях про слабкість противника.
Як приклад, аналітик нагадав російські амбіції початку 2022 року. "Путін теж думав, що там захопить Україну за кілька днів. Помилявся на основі тих прогнозів, хибних, які давали його спецслужби", – зазначив він.
Аналогічна ситуація, за словами Романенка, зараз розгортається у Вашингтоні. Трамп робить відверто помилкові висновки на основі інформації, яку йому надавав Пентагон, ігноруючи реальний рівень обороноздатності та стійкості Ірану.
Більше того, ця самовпевнена політика зустрічає опір навіть всередині американської державної машини. Романенко вказав на те, що в інститутах адміністрації Трампа "не всі були згодні з підготовкою і початком війни в Ірані". Він згадав колишнього високопосадовця з питань контртероризму Джона Кента, який послідовно виступав проти цієї авантюри і згодом відкрито розкритикував її в медіа.
Цей розкол у владних кабінетах лише підкреслює, що рішення, які приймаються на основі викривленої реальності та особистих амбіцій, неминуче призводять до глобальних криз, незалежно від того, чи приймаються вони в Москві, чи у Вашингтоні.