Старші позаштатні дослідники Центру аналізу європейської політики, журналісти-розслідувачі та співзасновники сайту Agentura Андрєй Солдатов та Іріна Бороган стверджують, що ФСБ дедалі відвертіше переносить репресивну логіку війни на російську опозицію за кордоном, прирівнюючи політичних емігрантів до озброєних противників режиму. Публічні погрози, ярлик "власовців 2.0" і згадка про попереднє вбивство перебіжчика свідчать, що йдеться не лише про пропагандистське залякування. кремль послідовно розширює поняття "зради", а ФСБ апелює до травматичної для російських спецслужб історії розпаду режимів, перебіжчиків і політичної еміграції. У цій риториці дедалі виразніше проступає повернення до сталінської моделі: ворогом оголошують не тільки тих, хто воює проти росії, а й тих, хто виступає проти кремлівської влади за межами країни.
Поки європейські уряди протидіють ескалації російської диверсійної діяльності, ФСБ активізувала зусилля на іншому, менш помітному напрямі – переслідуванні російських емігрантів. Менш ніж за два тижні після того, як США розкрили російську змову з метою вбивства дисидентів у Вашингтоні, ФСБ взяла на приціл Лондон.
28 вересня ФСБ оголосила про порушення кримінальної справи за звинуваченням у тероризмі проти Ксенії Максимової, керівниці Russian Democratic Society UK. Наприкінці повідомлення служба додала зловісну фразу: "ФСБ росії й надалі вживатиме заходів для нейтралізації терористичної діяльності, яку Лондон організовує із залученням російських емігрантів".
Того ж дня до кампанії долучилися російські інформаційні агентства, поширивши відео ФСБ. У ньому невідомий співробітник служби зробив кілька прямих заяв, використавши історію Максимової як привід:
- ФСБ вважає, що групи, які представляють російську опозицію за кордоном, контролюються іноземними розвідками;
- служба нібито знає, що саме Велика Британія стоїть за спробами консолідувати російську опозицію за кордоном, а Лондон, зокрема, "прагне створити ілюзію, ніби в середовищі російської еміграції формується альтернатива, здатна замінити російську владу";
- відтепер ФСБ називатиме російську опозицію за кордоном "власовцями 2.0". Це політично навантажений термін, яким називають тисячі бійців Червоної армії, що під час Другої світової війни перейшли на бік Німеччини;
- ФСБ заявила, що на Луб’янці знають, хто саме належить до тих, кого там називають "релокантами", які "вирішили пов’язати свою долю з Лондоном і прагнуть поразки росії";
- і нарешті – ФСБ не повторить "помилки" Микити Хрущова, який помилував "бандерівців" – саме цим словом кремль таврує як нацистів всіх, хто воює або виступає на боці України.
До цього сигналу варто поставитися серйозно: востаннє російські спецслужби оприлюднювали подібне відео в жовтні 2023 року, коли невідомі співробітники російської військової розвідки поклялися знайти й убити Максима Кузьмінова – російського пілота гелікоптера, який перейшов на бік України. Його справді знайшли та вбили в паркінгу в Іспанії у лютому 2024 року.
Ще важливішим є використання слова "власовці". Для російських емігрантів це означає суттєву ескалацію: у 2022 році кремль почав широко вживати це слово, але лише щодо росіян, які воюють на боці України, обіцяючи вистежити їх. У березні 2024 року сам путін заявив: "Ми покараємо їх без строку давності, де б вони не були".
Незвичну показову жорстокість операції проти Кузьмінова та використання тоді слова "власовці" пояснювали проявом кремлівської параної, спричиненої історичною травмою.
Починаючи з російської революції 1917 року, у росії було непропорційно багато перебіжчиків; під час Другої світової війни багато тисяч бійців Червоної армії перейшли на бік Німеччини. На початку повномасштабного вторгнення в московських силових структурах активно обговорювали побоювання, що війна проти України може спричинити масовий відтік перебіжчиків.
Саме тому ще влітку 2022 року Держдума внесла до Кримінального кодексу поправку, за якою будь-який "перехід на бік противника під час воєнних дій" вважається державною зрадою і карається позбавленням волі на строк до 20 років. Відтоді ФСБ широко застосовує цю норму для переслідування – зокрема, розгорнула масштабну операцію, під час якої молодих людей провокують на спілкування з українцями або російськими підрозділами, що воюють разом із Збройними силами України, а потім звинувачують у допомозі ворогу.
Останній крок ФСБ фактично ставить в один ряд озброєних чоловіків, які воюють разом з українськими військами на полі бою в Україні, та російську політичну опозицію за кордоном, більшість якої перебуває у США або Європі.
Це не просто тимчасовий чи емоційний сплеск. Підготовча робота тривала ще з 2022 року, коли кремль уперше почав звинувачувати представників антивоєнної опозиції у державній зраді. Першою жертвою цього нового підходу став Володимир Кара-Мурза. До 2022 року кремль переслідував і ув’язнював лідерів російської опозиції, але раніше не таврував їх як зрадників.
Глибока одержимість ФСБ кривавою історією росії XX століття, падіннями режимів і змінами влади робить її погрози надзвичайно серйозними, адже вони мають виразне емоційне підґрунтя.
Згадка про Микиту Хрущова слугує тій самій меті: співробітники ФСБ фактично присягаються, що нової відлиги у відносинах не буде. Натомість вони цілком готові жити за відродженими методами роботи сталінських спецслужб.
Джерело: CEPA