Президент України Володимир Зеленський дав Білорусі тиждень на те, щоб вимкнути системи зв'язку у двох прикордонних регіонах. За даними Києва, через них координують російські безпілотники. Якщо Мінськ цього не зробить, попередив президент, "це зробимо ми".
Як передає "Хвиля", про це пише оглядач The Spectator Марк Галеотті.
Це вже не перша різка заява Зеленського на адресу Мінська. Ще в лютому він закликав НАТО вважати розміщені в Білорусі ракети "Орешник" законними цілями. Минулого місяця, після чуток про можливу участь Білорусі в новому російському наступі на Чернігівщину, президент попередив Лукашенка про наслідки в разі агресії. Командувач українських безпілотних сил заявив, що має список із 500 білоруських цілей. А один із радників Зеленського звернувся до Лукашенка особисто: обережній людині, яка хоче дожити до пенсії, краще сьогодні промовчати.
Лукашенко відреагував стримано. Він запропонував Зеленському особисту зустріч "будь-де – в Україні чи в Білорусі", заявив, що його країна не несе для України жодної воєнної загрози, і навіть вибачився за попередні різкі слова.
Наступного дня безпілотник, який, схоже, був українським (у Києві це заперечують), влучив у автобус у російській Брянській області. У ньому їхала білоруська дитяча футбольна команда. Одна людина загинула, шестеро дістали поранення. Замість того щоб відступити, у п'ятницю Зеленський пішов на загострення і пригрозив прямими військовими діями.
Галеотті ставить питання: чи обмежиться Київ лише ретрансляторами? Білоруські підприємства пов'язані з російським ВПК, а два місцеві нафтопереробні заводи постачають Росії пальне – тоді як власні російські НПЗ потерпають від українських ударів.
Колишній словацький дипломат Балаж Ярабік, який стежить за відносинами Києва й Мінська, написав у X, що ризик українських ударів по цілях у Білорусі зараз найвищий від 2022 року. Втім, це не означає автоматичного рішення про ескалацію. Радше це сигнал Лукашенку про ціну його підтримки Москви. Невипадково Зеленський нещодавно прийняв лідерку білоруської опозиції Світлану Тихановську і говорив про прагнення білорусів звільнитися.
Та головне занепокоєння, на думку Галеотті, в іншому. У Мінську, Москві й багатьох європейських столицях побоюються, що окрилений успіхами Зеленський може перегнути палицю.
Він нагадує про гостру і, як він вважає, зайву суперечку з Польщею через вшанування УПА, критику Зеленським Німеччини за "несправедливу" пропозицію проміжного асоційованого членства в ЄС і його слова на Давоському форумі про Європу як "роздроблений калейдоскоп малих і середніх держав", які говорять, але не діють. При тому що саме Європа покриває близько двох третин українського бюджету.
Сама Білорусь, визнає й Лукашенко, вразлива до дронів і ракет – "розкладена, як відкрита долоня, перед українськими військовими". Але удар по ній, попереджає Галеотті, потішив би найзапекліших прихильників Зеленського – і стривожив би його союзників.
Напад на третю країну за непряму підтримку ворога – це прецедент, який працює в обидва боки, наголошує оглядач. Москва й так веде в Європі кампанію диверсій, а Київ причетний до підриву "Північного потоку" у 2022 році. Путіна дратує, що багато промислових об'єктів, які живлять українську війну, розташовані саме в Європі, і Кремль може посилити приховані операції проти залізниць і заводів. "Те, що відбувається в Мінську, не обов'язково залишається в Мінську", – підсумовує Галеотті.