Українське суспільство опинилося в стані глибокої ціннісної кризи через кардинально різне розуміння самої концепції справедливості під час тривалої війни. Соціальна напруга невпинно зростає на тлі серйозних економічних труднощів та постійного очікування поганих новин.
Про це повідомив соціолог Андрій Єременко в ефірі політолога Юрія Романенка.
За словами експерта, рівень очікувань громадян щодо чесного розподілу надзвичайно важкого тягаря війни сягнув свого історичного максимуму. Практично кожен українець відчайдушно вимагає від держави прозорих, зрозумілих та рівних правил гри для всіх верств населення. Проте головна проблема полягає у тому, що критерії цієї чесності є абсолютно взаємовиключними для різних соціальних груп.
"Запит на справедливість у нас зараз стрімко наближається до ста відсотків. Але цю саму справедливість люди розуміють абсолютно по-різному. Візьмемо жінку, у якої чоловік пішов добровольцем у двадцять другому році і зараз підірвав своє здоров'я. Він постійно ризикує життям, і, м'яко кажучи, страшенно втомився на цій війні. Тому з її точки зору несправедливо, що навколо є купа чоловіків, які банально ховаються і не хочуть йти воювати", – зазначив експерт.
Аналітик зазначив, що по інший бік цього глибокого соціального конфлікту перебувають родини, для яких мобілізація єдиного годувальника означає швидкий фінансовий крах. Жінки з малолітніми дітьми панічно бояться назавжди втратити підтримку чоловіка, без якої вони просто не зможуть вижити у дорогому тилу. Їхня власна правда повністю базується на базовому інстинкті самозбереження родини та дітей.
"Тепер візьму іншу жінку, чия сім'я зараз ледве зводить кінці з кінцями. У неї двоє маленьких дітей, і в неї є чоловік, який її постійно підтримує. Якщо він перестане їй допомагати по дому з дітьми фізично, то вона просто не впорається. Він не зможе завезти чи відвезти кудись дітей та не даватиме достатньо грошей. В армії часто зарплата становить двадцять тисяч, і вона просто не зможе утримувати сім'ю. З її точки зору мобілізація цього чоловіка є категорично і абсолютно несправедливою", – повідомив Єременко.
За словами Єременка, найглибша емоційна прірва у поглядах пролягає саме між родинами діючих військовослужбовців та повністю цивільними особами. Відсутність повноцінної ротації на фронті щодня посилює цей нестерпний емоційний біль та відчуття покинутості. Кожна сторона конфлікту має залізні аргументи, які неможливо просто відкинути чи проігнорувати.
"А з точки зору тієї жінки, чоловік якої на фронті з двадцять другого року, все виглядає зовсім інакше. Несправедливо, що тут є людина, яка спокійно ходить вулицями і працює. Через те, що він не там, нормальної ротації немає, бо військових просто ніким замінити. Тому і виникають такі полярні та гострі думки про справедливість у нашому суспільстві. Кожна соціальна група дивиться на цю болючу проблему виключно через призму власного виживання", – підкреслив соціолог.
Разом з тим не менш гострим та вибухонебезпечним є конфлікт між поколіннями у суто фінансовій площині держави. Літні люди справедливо вимагають гідного грошового забезпечення у своїх скрутних умовах, апелюючи до багаторічного стажу. Водночас роботодавці б'ють на сполох через неможливість тягнути на собі всі соціальні ініціативи влади.
"Якщо ми візьмемо пенсіонерів, можна сказати з позиції такої людини про щоденне виживання. Пенсіонер каже, що на ці копійки вижити неможливо, і він буквально з голоду помирає. А можна подивитися на це з позиції роботодавця, у якого і так завелике навантаження. Навантаження на зарплату становить майже сорок відсотків, плюс зараз додалися великі військові збори. І він каже, що якщо ви піднімете ще й пенсійний внесок, я просто не потягну і відразу закриюся", – зауважив експерт.
Як стверджує експерт, молоді та активні платники податків також відчувають себе ошуканими з боку державної пенсійної системи. Вони віддають значну частину своїх доходів, чудово розуміючи, що самі залишаться без підтримки у старості. Це створює величезну демотивацію для ведення бізнесу та легального працевлаштування в Україні.
"З точки зору тих працівників, з яких цей пенсійний внесок беруть, це також абсолютно несправедливо. Наприклад, підприємець за сучасним законом ніколи не отримає нормальну пенсію від нашої держави. Я просто уважно прочитав пенсійне законодавство і знаю, що я пенсію не отримаю ніколи. Але я як зайчик наприкінці кожного кварталу дуже сумлінно сплачую ось ці всі внески. Це виглядає кричуще несправедливо для величезної кількості активних платників податків", – повідомив Єременко.
За словами соціолога, головним екзистенційним викликом для післявоєнної України стане пошук хоч якогось компромісу між цими полярними поглядами. Держава повинна терміново знайти працюючу модель, яка дозволить розколотому суспільству співіснувати без відкритої ворожнечі. Ідеального рішення, яке задовольнить всіх, просто не існує в природі.
"І тепер головне питання полягає в тому, як ці абсолютно різні сприйняття несправедливості об'єднати. Їх потрібно звести в якусь одну робочу концепцію, щоб мінімізувати соціальну напругу. Як мінімум треба домогтися стану непротивлення сторін у нашому втомленому суспільстві. Це все має вирішуватися виключно через нормальні демократичні вибори. У виборах повинні брати участь різні люди та сили, які представляють різні позиції та ідеї", – зазначив аналітик.
Окрім цього Єременко додав, що єдиним цивілізованим інструментом вирішення таких глибинних суперечностей є відкритий демократичний парламент. Тільки через тривалі політичні дебати різні соціальні групи зможуть захищати свої права повністю легітимним шляхом. Відсутність монополії на абсолютну владу гарантує врахування інтересів меншості та слабших верств.
"Вони приходять до невтручання сторін через довгі парламентські дискусії та складні компроміси. Це той самий момент, коли нас будуть жорстко критикувати, але бити ще не будуть. Якщо ми підемо далі і почнемо тиснути, нас почнуть бити, і так відбувається з усіх боків. У результаті в нормальному парламенті ліві правішають, а праві дещо лівішають. Ми потихеньку повертаємося до нормального парламенту з гучними обговореннями, бо це нормальна практика європейської країни", – резюмував експерт.