Україна поступово стає одним із головних постачальників безпеки на європейському континенті. Питання більше не в тому, чи належить вона до Європи, а в тому, чи здатна Європа захистити себе без України.
Як передає "Хвиля", про це йдеться у колонці засновниці та керівниці St. James's Foreign Policy Group Альони Гливко для Kyiv Independent.
За словами аналітикині, Україна вистояла у найбільшій війні в Європі з 1945 року – і за цей час побудувала найдосвідченішу армію на континенті, один із найінноваційніших оборонних секторів у світі та нову воєнну доктрину. Бойові дрони, наведення за допомогою штучного інтелекту, швидкі цикли обміну між фронтом і виробниками – усе це можливості, які багато країн НАТО та ЄС лише починають осягати.
Війна перетворила Україну зі споживача європейської безпеки на її постачальника, пише Гливко. У Брюсселі дедалі частіше обговорюють, як інтегрувати Київ у політичні та безпекові структури ще до завершення процесу вступу в ЄС.
Одну з пропозицій висунув канцлер Німеччини Фрідріх Мерц – поетапна інтеграція, що дала б Україні змогу брати участь у ключових зустрічах та інструментах ЄС до офіційного вступу. Київ ставиться до таких ідей обережно, побоюючись, що вони можуть стати заміною повноцінному членству. Але багато європейських політиків бачать у цьому не альтернативу вступу, а спосіб його пришвидшити.
"Незвичні часи вимагають незвичних засобів", – зазначає авторка.
Сама Європа має власні обмеження. Вибори в кількох державах-членах, потреба в національних референдумах і процедурах ратифікації роблять терміни вступу непевними. А безпекові виклики не чекають, поки європейська бюрократія їх дожене.
Гливко нагадує, що Україна вже наблизилася до виконання Кластера шість – "Зовнішні відносини", узгодивши свою зовнішню та безпекову політику з ЄС. У дослідженні для Центру Вілфріда Мартенса вона доводить, що майбутню архітектуру безпеки Європи потрібно будувати навколо реальних спроможностей, а не інституційних звичок іншої епохи.
Серед ідей, що набирають ваги, – пропозиція єврокомісара з питань оборони та космосу Андрюса Кубілюса створити Європейський оборонний союз із Європейською радою безпеки як керівним органом. За задумом, він не замінюватиме НАТО, а посилить європейську опору Альянсу та нарешті запустить механізм статті 42.7 Договору про ЄС.
Україна, на думку авторки, від початку має бути в центрі цих дискусій. Будь-яка майбутня архітектура безпеки без неї буде стратегічно неповною. Європейські лідери вже обговорюють баланс сил на континенті після війни, зокрема як компенсувати скорочення американської військової присутності.
За її словами, українські офіцери залишаться цінними "ще довго після того, як замовкнуть гармати й дрони". У Брюсселі вже обговорюють, як ще до завершення війни українські військові могли б зміцнювати готовність Європи через навчання, розробку доктрин і передачу бойового досвіду.
"Країна, яка колись стояла біля воріт Європи, дедалі більше стає однією з опор, на яких триматиметься європейська безпека", – підсумовує Гливко.