Україна, якій пророкували розпад за кілька днів після повномасштабного вторгнення, не лише вистояла, а й перетворилася на самодостатню військову силу, яка тепер сама ділиться зброєю з партнерами. Тим часом Європа і Канада пришвидшено вибудовують власну оборону без оглядки на Вашингтон. Колумніст The New York Times Девід Френч називає Володимира Зеленського новим лідером вільного світу.
Як передає "Хвиля", авторську колонку Френча 26 квітня опублікувала The New York Times.
На думку оглядача, Україна вже не є відчайдушним аутсайдером – вона стає незалежним центром сили. Френч посилається на колонку Філіпса Пейсона О'Брайена в The Atlantic, який стверджує, що "Київ, схоже, перестав покладатися на Сполучені Штати". Поки країна продовжує битися з Росією, вона укладає оборонні угоди з державами Перської затоки і навіть зі США – і цього разу військову допомогу надає Київ. У лютому 2025 року в Овальному кабінеті Трамп казав українському президенту: "Ти в поганій позиції. У тебе немає карт". Через рік, як зазначає Френч, у Зеленського карт стільки, що він ними ділиться.
Колумніст наводить дані Atlantic Council 2025 року: під зброєю в Україні було близько мільйона людей, переважна більшість – у сухопутних військах. Сукупна чисельність армії і морської піхоти США становить близько 620 тисяч. Свіжіші оцінки, визнає Френч, дають Україні значно нижчі цифри за пік, до того ж Київ не має ядерної зброї. Але українська армія, на його думку, єдина західна сила, яка повністю адаптувалася до дронової війни – і, ймовірно, є світовим лідером у цій сфері. Австралійський генерал у відставці Мік Раян, якого цитує Френч, додає: Україна стабілізувала фронт на сході, поглибила коаліцію, ізолювала Росію дипломатично і розбудувала власну оборонну промисловість.
Інші союзники США рухаються до незалежності від Вашингтона. Франція нарощує ядерний арсенал і змінює доктрину, щоб розміщувати літаки з ядерною зброєю за межами країни. Німеччина схвалила план витратити до трильйона євро на оборону та інфраструктуру і поставила за мету створити найсильнішу армію Європи до 2039 року. Канада збільшує оборонний бюджет – і витрачатиме набагато менше на американську зброю. Минулого тижня закупівельники НАТО вирішили замінити старіючі американські літаки далекого виявлення на нові від шведської Saab і канадської Bombardier. Україна підписала угоди про закупівлю сотень винищувачів у Швеції та Франції.
Зеленський, своєю чергою, запропонував нову оборонну архітектуру для Європи – союз ЄС, Великої Британії, Норвегії, Туреччини та України. Френч у колонці застерігає: одна справа, коли союзники беруть більшу частку у спільному альянсі, зовсім інша – коли вони озброюються, бо більше не довіряють Америці.
Ціну такої політики автор бачить одразу в кількох вимірах. Військово – США втратили потенційний доступ до європейських винищувачів, фрегатів і французької авіаносної групи у війні з Іраном, бо запустили її без консультацій із союзниками. Фінансово – Трамп просить рекордний оборонний бюджет у 1,5 трильйона доларів, на 40% більший за поточний. Економічно – головним бенефіціаром розколу між Європою і США, на думку Френча, може стати Китай.
Колумніст наводить слова китайського бізнесмена, якого згадав Фарід Закарія у Washington Post: "Для нас атака Трампа на Іран менш важлива, ніж його погроза напасти на Гренландію. Коли він зробив це проти найстаріших союзників Америки, я зрозумів, що Європа не піде за американським підходом до Китаю".
Френч виділяє дві поворотні точки. 25 лютого 2022 року Зеленський записав коротке відео з Києва: "Ми тут. Ми у Києві. Ми захищаємо Україну". 5 листопада 2024 року американці повернули Трампа до Білого дому, і це, за словами оглядача, завдасть багаторічної шкоди американським союзам. Європейцям, на його думку, доведеться виходити з того, що проблема не лише в Трампі – а у значній частині американських виборців, які підтримують такий курс. Один з імовірних спадкоємців Трампа, віцепрезидент Джей Ді Венс, як нагадує Френч, нещодавно сказав, що "найбільше пишається" рішенням адміністрації припинити закупівлю зброї для Києва.
США все ще найпотужніша держава світу і поки що залишаються у НАТО, але, як підсумовує Френч, швидко втрачають роль лідера вільного світу. "Ви не можете загрожувати вільному світу і вести його одночасно", – пише оглядач. За його словами, моральний і стратегічний центр захисту ліберальної демократії вперше за його доросле життя не б'ється у Вашингтоні. І не в Лондоні, Парижі, Берліні чи Оттаві. Він – у Києві.