Поразка Віктора Орбана на парламентських виборах 12 квітня стала несподіванкою. Ліберальні політики в Брюсселі, Парижі та Берліні святкують її як початок кінця нелібералізму у світі. Проте болгарський політолог Іван Крастєв вважає, що насправді все складніше – і наслідки прямо стосуються України.
Як передає "Хвиля", про це пише Foreign Affairs.
На думку автора, святкувати рано. Новий прем'єр Угорщини Петер Мадьяр переміг на хвилі антикорупційних і антиістеблішментних настроїв – а така енергія здатна привести до влади й популістів. Крастєв нагадує приклад Болгарії: партія колишнього президента Румена Радева, якого західні медіа називають русофілом і євроскептиком, виграла вибори на схожій антикорупційній риториці. Та й сам Мадьяр – не ліберал, а консерватор, який поділяє ідею Орбана про сильну незалежну Угорщину, але без його корупції.
Справжнє значення поразки Орбана, за Крастєвим, в іншому. Це кінець ілюзії, що трампізм – глобальний рух. На відміну від Трампа, який оскаржував результати виборів 2020 року, Орбан спокійно визнав поразку – і цим підтвердив демократичні принципи нових європейських правих. Сам Крастєв звертає увагу на іронію: пояснюючи колишні перемоги, Орбан жартував, що його ім'я буквально означає "переможець". Цього разу його переміг політик на прізвище Мадьяр – тобто "угорець".
Ще одна іронія: борючись із глобалізмом, Орбан сам ним став. В останній кампанії він зробив ставку не на внутрішні проблеми, а на зовнішню політику – приймав віцепрезидента США Джей Ді Венса, заручився підтримкою президента Аргентини Хав'єра Мілея. Мадьяр натомість говорив про рівень життя й уникав глобальної політики. Паралельно Трамп втрачав європейських правих. Точкою неповернення стали його війна в Ірані та неповага до Папи Римського – Трамп опублікував згенеровані штучним інтелектом зображення себе в образі понтифіка. Прем'єрка Італії Джорджа Мелоні, яка раніше була одним із головних союзників Трампа в Європі, відмовилася приєднатися до війни – сигнал, що союз із Вашингтоном став політично токсичним.
Поразка Орбана – це й геополітичний землетрус, насамперед для Кремля. Під час виборчої кампанії Bloomberg повідомив, що отримав запис розмови Орбана з Путіним від жовтня 2025 року. У ньому Орбан нібито назвав Угорщину "мишею", готовою допомагати російському "леву". Найкориснішою для Москви Угорщина була тоді, коли блокувала виділення Україні 90 мільярдів євро (близько 105 мільярдів доларів). Тепер, коли "миша" зникла, Київ нарешті отримає це фінансування – а воно, за оцінкою Крастєва, дасть Україні змогу воювати щонайменше ще два роки.
Та є й ризики. Втративши Орбана, Москва може перейти до агресивнішої стратегії – кібератаки й тиск на окремі країни ЄС. Крастєв припускає й інший сценарій: Трамп за спиною європейців може піти на "велику угоду" з Москвою, обмінявши інтереси Європи на бізнес-домовленості.
Попри все, головний висновок автора оптимістичний. Європейські праві дедалі менше бояться Брюсселя й починають бачити головну загрозу своєму суверенітету у Вашингтоні та Москві, а не в ЄС. Зразком для них стає Мелоні – з її підтримкою України й співпрацею з Брюсселем. Орбана більше немає, і Європа, як пише Крастєв, нарешті може стати по-справжньому європейською.