Земля – живий, дихаючий організм. Під нашими ногами, у її розпечених надрах, киплять процеси, що формують континенти, рухають гори і вулкани, що вивергають. Ми звикли думати, що знаємо основні механізми, які керують цим гігантським тепловим двигуном. Але що, якщо ми втрачаємо щось важливе? Що, якщо частина енергії нашої планети виходить на поверхню не з гуркотом та полум’ям, а тихо та непомітно?
Недавнє відкриття під Аравійським півостровом змушує вчених по-новому подивитись, як Земля «дихає». Там, глибоко під Оманом, виявлено геологічний фантом — так званий «примарний плюм», який може перевернути наші уявлення про тепловий баланс планети.
Все почалося, як це часто буває в науці, із вдалого збігу обставин. Сімоне Пілія, дослідник із Саудівської Аравії, аналізував сейсмічні дані регіону та звернув увагу на аномалію. Сейсмічні хвилі від далеких землетрусів, проходячи через певну ділянку мантії під Оманом, незрозуміло сповільнювалися.
Дозвольте пояснити. Для сейсмолога швидкість хвилі це як медичний стетоскоп. Тверді та холодні породи пропускають хвилі швидко, немов звук через метал. А ось гарячі, пластичніші породи поводяться інакше — хвилі в них немов ув’язають, як ложка в теплому меді. Циліндрична область під Оманом, де хвилі втрачали швидкість, явно була гаряча і м’якша за своє оточення. Це був перший, але далеко не останній доказ.
Подальші дослідження лише зміцнили підозри. Вчені вивчили звані фазові переходи мінералів — моменти, коли під величезним тиском і температурою кристалічна структура породи змінюється. Ці переходи в районі Оману відбувалися на нетипових глибинах, що прямо вказувало на аномально високе нагрівання знизу. Склавши всі частини головоломки – уповільнення хвиль, дивна поведінка мінералів, а також незрозумілий підйом цієї ділянки суші, що продовжується, – вчені дійшли висновку: вони дивляться на мантійний плюм.
Це теж варте вашої уваги – Дослідження: концентрація ртуті в річках зросла вдвічі за останні 200 років
Чому ж він «привид»?
То що таке плюм? Уявіть собі гігантську «бульбашку» розпеченої породи, яка повільно, протягом мільйонів років, піднімається з самих глибин мантії, від кордону з ядром Землі. Ці плюми — своєрідні теплові артерії планети. Коли вони досягають поверхні, їхня енергія виривається назовні, створюючи знамениті «гарячі крапки». Єллоустонський супервулкан, Гавайські острови, вулкани Східної Африки – все це сліди діяльності потужних мантійних плюмів. Їх важко не помітити.
Але плюм під Оманом, який дослідник назвав «Дані» на честь свого сина, поводиться інакше. Він гарячий, потужний, він простягається вглиб на сотні кілометрів. Але на поверхні – тиша. Ні вулканів, ні гейзерів, ні тріщин. Він ніби замкнений під товстим та міцним шаром літосфери Аравійської плити. Він гріє мантію зсередини, але його жар не проривається назовні. Саме тому його й назвали «марним». Він є, але його ніби й немає.
Новий розділ у біографії планети?
Здавалося б, ну, знайшли ще одну геологічну дивину. Яке це має значення для нас? Величезне. До цього часу вважалося, що Земля остигає в основному двома способами. Перший — повільна конвекція в мантії, схожа на кипіння густої каші в каструлі.
«Ми переконані, що плюм Дані не єдиний у своєму роді», — каже Сімоне Пілія. І якщо він правий, це змінює все. Якщо по всій планеті існують десятки таких прихованих, тихих плюмів, значить кількість тепла, що йде прямо від ядра через мантію, набагато більше, ніж ми думали. Це означає, що наша планета остигає активніше і за іншими правилами.
Це відкриття — не просто локальна аномалія. Це ключ до розуміння глобального теплового бюджету Землі, який, у свою чергу, визначає все: від руху тектонічних плит до довгострокової еволюції планети. Можливо, під нашими ногами приховується ціла мережа таких «примарних» теплових потоків таємниці.
Це теж варте вашої уваги – Нове дослідження ставить під сумнів ключову теорію про походження життя
