Чому ми досі не зустріли інопланетян, якщо Всесвіт настільки величезний і старий? Парадокс Фермі роками не дає спокою вченим. Але нове дослідження пропонує несподівану версію: можливо, технологічні цивілізації не зникають назавжди — вони просто час від часу «гаснуть».
Дослідники змоделювали 10 можливих сценаріїв розвитку людської цивілізації протягом наступних 1000 років. У кожному з них змінювалися доступність ресурсів, спосіб управління суспільством, технологічні ризики та здатність відновлюватися після катастроф. Дослідження було опубліковано на arXiv.
В одному сценарії — умовному «Золотому віці» — цивілізація залишалася стабільною та не переживала колапсу. В іншому, який отримав назву Ouroboros, суспільство регулярно проходило через падіння і відновлення, але кожна криза зрештою робила його стійкішим.
А от у сценарії Living with the Land, де розвиток жорстко обмежували екологічні можливості, технологічна цивілізація залишалася активною лише близько 38% часу. Ouroboros показав значно вищий показник — близько 87%.
Саме тут з’являється цікава відповідь на парадокс Фермі. Якщо інопланетні цивілізації теж можуть переживати цикли розвитку, катастроф і відновлення, то ми можемо просто не застати їх у «активній» фазі. Навіть цивілізація, яка існує тисячі років, може бути технологічно помітною лише частину цього часу.
Для пошуку позаземного життя це величезна проблема. Радіосигнали, мегаструктури чи інші технологічні сліди потрібно зафіксувати саме в той період, коли цивілізація їх створює. Якщо два світи активні лише час від часу, їхні технологічні «вікна» можуть майже не перетинатися.
Але симуляція дала ще один цікавий результат — уже зовсім земний. Найбільше на довготривалу стійкість цивілізацій впливали швидкість споживання ресурсів та здатність відновлювати ресурси, знання й інфраструктуру після катастрофи.
Тому дослідники говорять не лише про економію ресурсів, а й про збереження знань та створення своєрідних «наборів для відновлення цивілізації» — сховищ із інформацією про сільське господарство, медицину, енергетику та зв’язок. Хорошим реальним прикладом вони називають Всесвітнє сховище насіння на Шпіцбергені.
Втім, це не прогноз майбутнього людства. Модель має суттєві спрощення, а сама робота поки що є препринтом і не пройшла незалежне рецензування. Та й про інопланетян ми досі майже нічого не знаємо.
Проте ідея цікава: можливо, Велика тиша Всесвіту пояснюється не тим, що розумне життя надзвичайно рідкісне. Можливо, цивілізації просто запалюються, згасають і знову запалюються, а ми поки що опинилися в темний момент космічного «циклу».
