Міжнародна група дослідників повідомила про незвичайну особливість нашої планети, яка може змінити уявлення про глобальні кліматичні процеси. Виявилося, що існує уявна лінія, яка розділяє Землю на дві частини з однаковою здатністю відбивати сонячне світло. Ба більше, ця закономірність може бути пов’язана з одним із найпотужніших природних кліматичних явищ — Ель-Ніньйо.
Раніше науковці вже знали, що Північна та Південна півкулі мають майже однаковий рівень альбедо — тобто відбивають приблизно однакову кількість сонячної енергії назад у космос. Проте нове дослідження виявило ще одну, значно менш очевидну вісь симетрії.
Вона проходить приблизно вздовж 27-го градуса східної та 153-го градуса західної довготи, перетинаючи Африку, Європу, Аляску та обидва полюси. Саме ця уявна межа поділяє планету на дві частини, які дивовижним чином мають однакові характеристики відбиття світла.
Дослідники проаналізували супутникові дані за останні 25 років і встановили, що обидві половини Землі практично однакові одразу за трьома важливими параметрами: рівнем відбиття світла за ясного неба, відбивною здатністю хмар та площею відкритих океанів без крижаного покриву.
Керівник дослідження Цзяньхао Чжан з Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США зізнається, що спочатку вважав це випадковістю. Але з часом стало зрозуміло, що така закономірність занадто стійка, щоб бути простим збігом.
Особливо зацікавило науковців те, що положення цієї осі трохи змінюється щороку, і ці коливання виявилися тісно пов’язаними з фазами кліматичного явища Ель-Ніньйо — Південного коливання. Саме воно впливає на температуру поверхні Тихого океану та здатне змінювати погоду майже по всій планеті.
На думку авторів роботи, Ель-Ніньйо може виступати своєрідним природним механізмом, який допомагає підтримувати цю загадкову симетрію в довгостроковій перспективі.
Втім, не всі вчені готові одразу прийняти нову гіпотезу. Частина дослідників припускає, що подібний збіг може бути випадковим результатом складної взаємодії атмосферних процесів і обертання Землі. Проте навіть скептики визнають, що відкриття заслуговує на серйозну увагу.
Дослідження може мати практичне значення і для майбутніх технологій керування кліматом. Зараз у світі активно обговорюються різні методи геоінженерії, зокрема штучне збільшення здатності планети відбивати сонячне світло для боротьби з глобальним потеплінням.
Якщо ж Земля справді має механізми, що підтримують природну симетрію альбедо, будь-які спроби змінити цей баланс лише в окремих регіонах можуть бути компенсовані глобальними природними процесами. Це означає, що кліматична система планети може виявитися набагато складнішою і стійкішою, ніж вважалося раніше.
Автори роботи наголошують: перш ніж робити висновки про можливість масштабного втручання в клімат, необхідно краще зрозуміти взаємозв’язок між хмарами, атмосферною циркуляцією, опадами та здатністю Землі відбивати сонячну енергію.
Нове відкриття вкотре показує, що навіть добре вивчена планета досі приховує чимало загадок, а деякі з них можуть відігравати ключову роль у формуванні клімату та майбутнього людства.