Препарати на основі семаглутиду допомагають людям з ожирінням знижувати вагу, але разом із жировою тканиною організм може втрачати й м’язову масу. Дослідники з Північно-Західного університету США випробували експериментальну РНК-терапію, яка в поєднанні із семаглутидом допомогла мишам втрачати більше жиру та приблизно вдвічі зменшити втрату м’язової маси. Результати дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Поки що метод перевірили лише на тваринах. Чи зможе він так само працювати в людей, ще належить з’ясувати.
Чому під час схуднення втрачаються м’язи
Семаглутид та інші препарати класу GLP-1 імітують дію гормону кишківника, який сигналізує мозку про насичення. Завдяки цьому апетит зменшується, людина споживає менше їжі та поступово втрачає вагу.
Однак організм позбувається не лише жиру. Разом із ним може зменшуватися м’язова маса, а сила м’язів іноді погіршується швидше, ніж змінюється їхній розмір. Крім того, під час схуднення організм може витрачати менше енергії, що ускладнює підтримання результату після припинення лікування.
Є й інша проблема: коли вага повертається, значну частину набраної маси може становити жир, тоді як втрачена м’язова тканина не обов’язково відновлюється повністю.
Як РНК-терапія змушує жирові клітини спалювати енергію
Команда під керівництвом Джозефа Басса з Медичної школи Файнберга Північно-Західного університету розробила короткий ланцюг РНК, який пригнічує активність гена ZFP423. Цей ген перешкоджає перетворенню білих жирових клітин на так звані бежеві.
Біла жирова тканина переважно накопичує енергію, тоді як бежева здатна витрачати її, виробляючи тепло. Перемикання клітин у такий режим допомагає організму спалювати калорії, а не лише скорочувати їх надходження через їжу.
Дослідники модифікували РНК-молекулу жирною кислотою, щоб поліпшити її доставлення до жирової тканини. Після перевірки 12 варіантів вони обрали один із найперспективніших. Хімічну платформу для розроблення надала компанія Ionis Pharmaceuticals.
У першому експерименті здорові миші отримували терапію щотижня протягом десяти тижнів. Загальна вага тварин майже не змінилася, проте кількість жиру зменшилася, а нежирна маса тіла, до якої належать м’язи та інші тканини, зросла.
Також у мишей покращилися контроль рівня глюкози та чутливість до інсуліну. Вони споживали більше кисню, а температура поверхні тіла підвищувалася — ознаки посиленого енергетичного обміну. Водночас дослідники не виявили змін сили хвату чи очевидних порушень структури м’язів.
Комбінація препаратів зменшила втрату м’язової маси
В основному експерименті мишей спочатку протягом десяти тижнів годували їжею з високим вмістом жиру, щоб спричинити ожиріння. Потім тварини протягом трьох тижнів отримували семаглутид, РНК-терапію, обидва засоби або не отримували лікування.
Кожен препарат окремо забезпечив зниження ваги приблизно на 6,6 грама. Комбінація дала більший результат — близько 9,2 грама.
Відмінності були помітнішими, коли дослідники оцінювали саме жирову тканину. У мишей, які отримували лише семаглутид, її маса наприкінці експерименту становила приблизно 7,9 грама. За застосування РНК-терапії цей показник дорівнював 6,4 грама, а за поєднання двох засобів — 4,2 грама.
Найважливіший результат стосувався збереження нежирної маси тіла. Миші, які отримували лише семаглутид, втратили близько 10% початкової нежирної маси. У тварин, які отримували обидва засоби, цей показник становив 5,5%.
Отже, експериментальна терапія потенційно може доповнювати дію семаглутиду: препарат зменшує апетит, а РНК-втручання стимулює витрати енергії жировою тканиною. Однак дослідження не доводить, що така комбінація забезпечить аналогічний ефект у людей.
До випробувань на людях ще далеко
Результати мають кілька важливих обмежень. РНК-молекулу створили для пригнічення мишачої версії гена ZFP423, а команда ще не підтвердила, що аналогічне втручання працюватиме в людських жирових клітинах. Основний експеримент тривав лише три тижні, тому довгострокову безпеку, стійкість ефекту та зміни після припинення лікування ще не оцінювали.
Дослідники також не перевіряли метод у моделях тривалого жирового захворювання печінки, хоча в піддослідних мишей із ожирінням кількість жиру в печінці зменшилася.
Північно-Західний університет подав попередню патентну заявку на розробку. Наступними кроками мають стати вдосконалення хімічної структури терапії та дослідження на людських клітинах, після чого можна буде оцінювати перспективи випробувань за участю людей.
Таким чином, робота пропонує можливий шлях до лікування ожиріння, яке допомагатиме не лише знижувати вагу, а й краще зберігати м’язову тканину. Проте поки що це експериментальний напрям, а не готовий метод лікування для пацієнтів.
