Острів Пасхи, або Рапануї, давно став символом однієї з найбільших археологічних загадок світу. Сотні кам’яних статуй — моаї, що мовчки дивляться на океан, — зводилися тут між XIII і XVI століттями. Але головне питання вчені обговорюють уже понад сто років: як мешканці острова змогли перемістити ці багатотонні фігури без коліс, тварин чи металевих інструментів?
Нові дослідження американських археологів з Університету Пенсильванії, опубліковані в журналі Nature Human Behaviour, підтверджують давню місцеву легенду: моаї справді «ходили», а не перевозилися на колодах чи платформах.
Команда реконструювала точну копію однієї зі статуй, висотою 3 метри та вагою близько 5 тонн, і відтворила технологію її переміщення за допомогою лише трьох мотузок. Двоє людей по боках ритмічно розгойдували фігуру, наче гігантський маятник, поки вона не починала «крокувати» вперед — сантиметр за сантиметром. Третій контролював рух ззаду, запобігаючи падінню.
Виявилося, що саме така форма статуй — з опуклим животом і нахиленим корпусом уперед — ідеально підходила для такого типу руху. Це означає, що моаї створювалися спеціально для «ходіння», а не просто як моноліти для перевезення.
Археолог Карл Ліпо, один з авторів дослідження, пояснив: «Ми роками намагалися зрозуміти, як люди без технологій могли пересунути камені вагою в десятки тонн. Коли ми побачили, як моаї буквально починає рухатися, все стало на свої місця. Вони справді “ходили”, як розповідали старійшини острова».
Це відкриття докорінно змінює розуміння культури Рапануї. Раніше припускали, що для переміщення статуй знищували ліси — вирубували дерева для роликів, що нібито призвело до екологічної катастрофи і занепаду цивілізації. Але якщо моаї пересувалися вертикально, без використання деревини, ця версія втрачає сенс.
Крім того, нові дослідження показали, що мешканці острова Пасхи мали високий рівень організації та глибокі знання механіки. Координація десятків людей, які «вели» статую кілька кілометрів, вимагала точного розуміння рівноваги, ритму й командної роботи.
Місцеві легенди завжди стверджували: моаї рухалися завдяки мані — священній силі, яку шамани вкладали в камінь. І хоча наука тепер пояснює цей феномен законами фізики, у словах древніх жителів є своя істина: камінь справді оживав, коли за справу бралися люди.
Сьогодні на острові Пасхи збереглося понад 900 статуй моаї, деякі з яких важать більше 80 тонн. Вони залишаються мовчазним свідченням того, наскільки винахідливою була ця маленька полінезійська цивілізація, здатна на власній ізольованій землі створити одне з найвеличніших чудес людства. Дослідження опубліковане вJournal of Archaeological Science.
