Австралійські науковці виявили в скам’янілій кістці динозавра структури, схожі на еритроцити, а також хімічні сполуки, пов’язані з кров’ю. Знахідка може бути віком близько 115 мільйонів років і стати найдавнішим відомим свідченням збереження можливих клітин крові динозаврів.
Дослідження провела міжнародна команда під керівництвом фахівців Університету Кертіна в Австралії. Його результати опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. На відміну від деяких попередніх повідомлень про виявлення клітин і білків у рештках динозаврів, цього разу дослідники підкріпили мікроскопічні спостереження хімічним аналізом.
Незвичайні структури всередині кістки
Скам’янілість знайшли у шахті в Бразилії ще 2008 року. Вона належала правій нозі Aratasaurus museunacionali — невеликого тероподного динозавра, який жив приблизно 115 мільйонів років тому.
Під час детального дослідження науковці виявили всередині кістки скам’янілі судинні канали. У них містилися численні мікроскопічні структури еліпсоїдної форми, які за розміром і зовнішнім виглядом нагадували клітини.
Однак самої подібності було недостатньо, щоб назвати їх рештками крові. Раніше в інших викопних рештках також знаходили структури, схожі на клітини, але залишалося незрозумілим, чи справді вони належали тваринам, чи потрапили в кістки внаслідок забруднення вже після смерті.
Тому команда провела низку досліджень із використанням методів візуалізації, спектроскопії та молекулярного аналізу. Зокрема, науковці перевіряли, чи не могли виявлені структури бути залишками грибів або мікроорганізмів, які заселили кістку до її скам’яніння.
Проте дослідники не знайшли характерних слідів грибкових ниток, спор або біоплівок. Також не виявили піриту та осадових зерен, які могли б імітувати клітинні структури.
Хімічний аналіз вказав на сліди крові
Важливим аргументом стали результати пошуку гему B — молекули, що входить до складу гемоглобіну та допомагає крові переносити кисень.
За допомогою високоефективної рідинної хроматографії та мас-спектрометрії команда встановила, що в екстракті кістки переважав саме гем B. Його молекулярний профіль відрізнявся від сигналів у навколишній породі, де, за оцінкою дослідників, сполуки могли бути утворені фотосинтезувальними мікроорганізмами.
Додаткове картування розподілу хімічних елементів показало, що структури, схожі на клітини, були пов’язані із залізом, вуглецем і азотом — елементами, які можуть входити до складу гему. Інші частини кістки містили переважно фосфор, кальцій, фтор і вуглець.
Попередні знахідки можливих клітин крові динозаврів стосувалися решток віком приблизно до 80 мільйонів років. Тому новий зразок може відсунути відомий часовий рубіж ще приблизно на 35 мільйонів років.
Як такі структури могли зберегтися
М’які тканини зазвичай швидко руйнуються після смерті організму. Дослідники припускають, що збереженню мікроскопічних структур допомогли особливі геологічні умови: динозавр опинився в мілководному середовищі з мікробними матами, де майже не було кисню.
За словами керівниці дослідження, органічного геохіміка Кліті Грайс, важливу роль могла відіграти мінералізація за участю марганцю. Вона могла стабілізувати надзвичайно крихкі структури або сприяти утворенню їхніх мінеральних копій.
Ідеться не обов’язково про те, що незмінна біологічна клітина збереглася протягом 115 мільйонів років. Імовірніше, первісна структура взаємодіяла з навколишнім геохімічним середовищем, унаслідок чого залишився її мінералізований відбиток.
Чому знахідку ще потрібно підтвердити
Попри багатообіцяючі результати, науковці закликають не робити остаточних висновків. Наступний важливий крок — повторити дослідження на інших скам’янілостях, зібраних у різних геологічних умовах, і перевірити рештки представників інших груп динозаврів.
Якщо незалежні дослідження виявлять подібні хімічні та мікроскопічні сигнали, це допоможе краще зрозуміти механізми збереження давніх тканин і, можливо, отримати нову інформацію про фізіологію вимерлих тварин.
Дослідниця також звернула увагу на величезні музейні та університетські колекції. Тисячі скам’янілостей, які десятиліттями зберігалися для анатомічних досліджень, можуть містити молекулярну, мінералогічну та мікроскопічну інформацію, яку раніше просто не шукали.
Отже, наступне важливе відкриття може чекати не під час нових розкопок, а в музейній шухляді серед давно відомих викопних решток.
