Забудьте про печі, які плавлять марсіанський ґрунт при температурі понад 1000 °C. Вчені запропонували набагато дивніший спосіб будувати на Марсі — з піску, желатину та живих дріжджів.
Команда інженерів із Гонконгу створила незвичайний будівельний матеріал, який твердне завдяки холоду та вакууму. І найцікавіше — після руйнування його можна знову переробити у нові блоки.
Ідея виникла завдяки звичайним сублімованим фруктам. Дослідники вирішили використати схожий принцип: спочатку суміш формується у вологому стані, а потім вода замерзає й переходить безпосередньо з льоду в пару. У результаті залишається легкий пористий каркас, який утримує піщинки.
Але звичайних дріжджів ученим здалося недостатньо. Вони генетично змінили Saccharomyces cerevisiae, змусивши клітини виробляти липкі білки на своїй поверхні. Саме вони допомагають дріжджам міцніше з’єднувати частинки матеріалу.
Результат виявився несподівано міцним. Матеріал витримував стискання з навантаженням близько 12 МПа — приблизно на рівні низькоміцного бетону. А варіант із модифікованими дріжджами витримував значно більше навантаження, ніж аналогічна суміш без клітин. Повне дослідження було опубліковано в журналі Chem Circularity.
Є ще одна перевага — цеглу можна переробляти. Дослідники чотири рази руйнували та заново виготовляли блоки. Після четвертого циклу міцність залишалася близькою до початкової, а дріжджові клітини всередині все ще були живими.
За оцінкою команди, на виробництво такого матеріалу потрібно значно менше енергії, ніж на плавлення марсіанського ґрунту у високотемпературній печі. Але до першого будинку на Марсі ще дуже далеко.
Поки що вчені створили конструкції розміром лише близько 25 міліметрів. Крім того, випробування проводили не з реальним марсіанським ґрунтом, а зі звичайним піском. Невідомо й те, чи зможуть дріжджі пережити космічну радіацію та суворі умови Червоної планети.
Та сама ідея виглядає надзвичайно цікаво: замість того щоб витрачати величезну кількість енергії на виплавлення будівельного матеріалу, майбутні марсіанські колоністи потенційно могли б друкувати конструкції з місцевого ґрунту за допомогою біологічного клею. До марсіанських хмарочосів ще далеко. Але, схоже, першою цеглиною майбутнього житла на Марсі може стати не камінь, а звичайні дріжджі.
