Саміт G7 у французькому Евіан-ле-Бені завершився з настроєм обережного оптимізму: уперше за довгий час Захід припускає, що США можуть відновити підтримку України.
Як передає "Хвиля", про це пише The Economist.
Минулого року Дональд Трамп залишив саміт G7 у Канаді ще першого вечора. Цього разу він пробув у Евіані всі три дні – і це вже сприйняли як ознаку прогресу. Допомогло й те, що господар саміту Емманюель Макрон влаштував для нього вечерю у Версалі. "Не позолота, а справжня річ!" – захоплювався Трамп.
Саме під час тієї вечері 17 червня Трамп несподівано рано підписав угоду з Іраном. Лідери семи країн назвали її "проривом". За словами Макрона, морська коаліція на чолі з Британією та Францією готова допомогти відкрити Ормузьку протоку.
Усі семеро, включно зі США, висловили "непохитну підтримку" Україні й пообіцяли "посилити санкції" проти Росії, зокрема на нафту й газ. Ідеться про нові системи ППО, далекобійні засоби ураження та можливість випускати союзницьку зброю за ліцензією. Макрон говорив про "евіанський момент", а канцлер Німеччини Фрідріх Мерц – про "новий тон" у відносинах зі США.
Привід для стриманого оптимізму дає й іранська угода. The Economist пояснює її логіку так: вона звільняє Вашингтону трохи уваги для України, поступово послаблює енергетичну кризу й відкриває шлях до жорсткіших санкцій проти російської нафти та газу. Водночас вона позбавляє Москву надприбутків від високих цін на нафту – близько 5-6 млрд доларів щомісяця, які дозволяли Путіну воювати з відносно комфортних фінансових позицій.
Змінюються настрої й у Вашингтоні. Там закріплюються два українські наративи: Росії не можна довіряти, а Україна – переможець, а не той, хто програє. 18 червня, невдовзі після підписання угоди, українські дрони вдарили по нафтопереробному заводу на південно-східній околиці Москви, піднявши над містом велику хмару диму.
Такі удари помічають у США. Міністр Сухопутних військ Ден Дрісколл ще в травні заявив, що бойова взаємодія українських військ перевершує американську. Його керівник, очільник Пентагону Піт Гегсет, визнав, що Америка "багато чого навчилася" від українських дронових операцій. "Трамп обпікся на іранському досвіді й тепер розуміє, що без тиску на Путіна не отримає того, чого хоче", – каже колишній український посадовець.
Це не означає, що мир близько. Та вікно, яке зачинилося навесні, може відчинитися знову – цього разу з Україною в сильнішій позиції. За інформацією The Economist, неформальні переговори з Росією відновилися, а контакти між Києвом і командою Трампа відбуваються щодня. Одна з ідей – припинення вогню у два етапи: спершу обмеження бойових дій зоною 50-70 км обабіч лінії фронту, потім ширша угода.
Високопоставлений український чиновник вважає, що Росія навряд чи зрушиться до жовтня, коли захоче піднести Трампу передвиборчий бонус – і щось отримати навзамін. Імовірніше, росіяни тягнутимуть час до весни, роблячи ставку на руйнівну зимову кампанію проти української енергетики.
Перешкоди для будь-якої мирної угоди залишаються величезними. Росія досі наполягає на так званій "анкориджській формулі" – наборі домовленостей, нібито накиданих із Трампом на саміті в Алясці минулого літа. Їх зміст таємний і оспорюваний, але, як стверджують, він зводиться до юридичного визнання окупації всього Донбасу й Криму та фактичного визнання нинішніх ліній у Запорізькій і Херсонській областях. Для України ці умови неприйнятні.
Та складається нова картина, і малюють її переважно українці. "Путін колись намагався вдавати, що війна десь далеко", – каже українська дипломатка Лана Зеркаль. "Він не може робити цього, коли росіяни на власні очі бачать дим".