У пустелі Сахара вчені виявили метеорит, який може бути першим переконливим доказом існування давно зниклого світу, що сформувався на зорі Сонячної системи понад 4,5 мільярда років тому. Дослідники припускають, що це небесне тіло могло бути за розмірами не меншим за Місяць і розвивалося зовсім іншим шляхом, ніж Земля чи Марс.
Рідкісна знахідка серед пісків Сахари
Метеорит, відомий під назвою NWA 12774, був знайдений у Сахарі у 2019 році. Його маса становить близько 454 грамів, але наукова цінність цієї знахідки значно перевищує її розміри.
Фахівці віднесли метеорит до групи ангритів — надзвичайно рідкісних космічних порід, які вважаються одними з найдавніших вулканічних утворень у Сонячній системі. З понад 80 тисяч метеоритів, знайдених на Землі, лише кілька десятків належать до цього класу. Саме тому кожен новий зразок дає унікальну можливість зазирнути в далеке минуле нашої планетної системи.
Світ, не схожий на Землю
Дослідники встановили, що хімічний склад NWA 12774 істотно відрізняється від складу Землі, Марса та більшості інших кам’янистих планет.
Особливо зацікавила вчених низька кількість кремнезему — основного компонента піску та планетарних кори. Через це раніше вважалося, що ангрити походять від невеликих астероїдів. Проте новий аналіз показав зовсім іншу картину.
Сліди колосального тиску
Усередині метеорита були знайдені кристали клінопіроксену з надзвичайно високим вмістом алюмінію. Такі мінерали можуть утворюватися лише за дуже високого тиску.
Розрахунки показали, що для їхнього формування необхідний тиск щонайменше 17,5 кілобарів — це більш ніж у 17 разів перевищує тиск на дні Маріанської западини, найглибшої точки Землі.
Такі умови просто не могли існувати всередині маленького астероїда. Саме тому вчені дійшли висновку, що батьківське тіло цього метеорита було значно більшим.
Планета розміром із Місяць
Ще одним важливим доказом стали особливості самих кристалів. Вони зберегли гострі краї та хімічні структури, які мали б зникнути, якби довгий час перебували глибоко всередині гарячої планети.
Це свідчить про те, що мінерали формувалися відносно близько до поверхні. Щоб на такій невеликій глибині виникав подібний тиск, небесне тіло повинно було мати величезні розміри. За оцінками дослідників, радіус цього загубленого світу міг перевищувати 1800 кілометрів. Це робить його порівнянним із Місяцем і наближає до розмірів Марса.
Що сталося із загубленою планетою
Подальша доля цього давнього світу залишається загадкою. Найімовірніше, він загинув під час серії грандіозних зіткнень, які були звичайним явищем у молодій Сонячній системі.
У той час протопланети регулярно стикалися одна з одною, руйнуючись або об’єднуючись у більші об’єкти. Цілком можливо, що уламки цієї планети згодом стали частиною інших небесних тіл, включно із Землею.
Скільки ще загублених світів чекають на відкриття
Науковці вважають, що NWA 12774 може бути лише першим свідченням існування цілої групи давно зниклих протопланет. У музеях та наукових колекціях по всьому світу зберігаються тисячі метеоритів, які ще не були детально досліджені. Не виключено, що серед них уже лежать нові докази існування світів, про які людство поки навіть не здогадується.
Якщо ця гіпотеза підтвердиться, історія формування Сонячної системи може виявитися набагато складнішою та цікавішою, ніж вважалося раніше. Знахідка із Сахари нагадує, що навіть невеликий камінь із космосу здатен розповісти про цілі планети, які давно зникли без сліду.
