NASA поступово переходить від концепцій до реального будівництва постійної бази на Місяці. Те, що ще кілька років тому існувало переважно у вигляді планів, ескізів і технічних документів, тепер починає набувати матеріальної форми: агентство підписує контракти на ровери, посадкові модулі та перші вантажні місії.
NASA запускає програму місячної бази
Наприкінці травня в штаб-квартирі NASA у Вашингтоні агентство офіційно представило оновлену стратегію створення Moon Base — першої постійної присутності людини на іншому небесному тілі. Головна різниця порівняно з попередніми роками полягає в тому, що тепер це не просто планування, а конкретні угоди з компаніями та графіки запусків.
Програму очолює Карлос Гарсія-Галан, який має 27 років досвіду в пілотованих космічних місіях. Проєкт поділено на три етапи, що триватимуть щонайменше до 2032 року. Перший етап, запланований до 2029-го, зосереджений на роботизованих місіях, які мають дослідити поверхню Місяця та перевірити, як обладнання працює в екстремальних умовах. Загалом планується до 25 запусків із доставкою приблизно чотирьох тонн корисного навантаження.
Ровери для майбутніх астронавтів
Одним із ключових елементів програми стали місячні ровери. NASA уклало контракти з двома американськими компаніями: Astrolab (219 млн доларів) та Lunar Outpost (220 млн доларів).
Ровер Astrolab важить близько 900 кг і може розвивати швидкість до 10 км/год. Його можна використовувати як у пілотованому режимі, так і автономно між місіями з екіпажем.
Lunar Outpost розробляє модель Pegasus — легший і швидший апарат, здатний працювати до року. Він може керуватися астронавтами, дистанційно з Землі або повністю автономно. Обидві системи мають пройти випробування протягом найближчих 18 місяців. NASA планує, що саме ці ровери забезпечать мобільність астронавтів уже до 2028 року.
Доставка обладнання на поверхню Місяця
Ще одним критичним етапом є доставка техніки на поверхню. NASA доручило компанії Blue Origin контракт на 188 млн доларів із потенційним збільшенням до 280 млн.
Перші три місії вже визначені. Одна з них запланована не раніше осені 2026 року: посадковий модуль має приземлитися поблизу кратера Шеклтона та дослідити, як реактивний струмінь впливає на місячний ґрунт. Інша місія перевезе понад 500 кг вантажу, а третя дослідить світлі геологічні утворення — так звані «місячні свілі» — за участю міжнародних партнерів.
NASA підкреслює, що кожна місія є частиною великого ланцюга: результати однієї експедиції впливатимуть на наступну.
Дрони, що стрибають по кратерах
Окремий інноваційний елемент програми — місія MoonFall. Вона передбачає використання чотирьох невеликих дронів, які пересуватимуться «стрибками» по складному рельєфу, недоступному для ровера.
Запуск планується на 2028 рік у співпраці з Firefly Aerospace. Кожен дрон працюватиме автономно протягом одного місячного дня, збираючи високоточні зображення. Після завершення основної фази один із модулів має продовжити роботу в умовах місячної ночі, забезпечуючи довготривале спостереження.
Чому обрано південний полюс Місяця
Головна зона досліджень — південний полюс Місяця. Це регіон із унікальними умовами: деякі ділянки отримують майже постійне сонячне світло, що дозволяє використовувати сонячну енергію, а інші залишаються вічно затіненими кратерами, де температура падає до –200 °C і нижче.
Саме в цих холодних зонах, за припущеннями вчених, можуть зберігатися запаси водяного льоду. У майбутньому його можна буде використовувати для отримання води, кисню або навіть ракетного палива без доставки з Землі.
Від концепції до реальної бази
Нові контракти NASA фактично переводять місячну програму з теоретичної площини в практичну. Тепер це вже не абстрактна ідея, а система конкретних місій, техніки та термінів.
Якщо перші етапи будуть успішними, астронавти програми Artemis зможуть досліджувати Місяць набагато глибше, ніж це було під час місій Apollo. А отримані технології стануть основою для наступного великого кроку — польоту людей на Марс.
