Після 38 днів війни з Іраном у президента Трампа було три варіанти дій, і, за переконанням історика Ніла Фергюсона, він обрав найслабший – погодився на перемир'я, не розгорнувши наземні сили для повернення контролю над Ормузькою протокою.
Фергюсон окреслив три шляхи в інтерв'ю The Free Press: масовані удари по іранській інфраструктурі, прийняття перемир'я через пакистанський канал або розгортання спецпризначенців і морської піхоти для захоплення контролю над протокою, як повідомляє "Хвиля".
Третій варіант, за словами Фергюсона, майже напевно рекомендував голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Кін. "Те, що він цього не зробив, ставить президента у слабку позицію для переговорів про кращу угоду щодо протоки", – сказав Фергюсон. "Складно змусити іранців відмовитись від того, що вони зараз тримають, просто відправивши віцепрезидента Венса і сподіваючись, що він, Стів Віткофф та Джаред Кушнер зможуть зачарувати іранців".
Фергюсон описав згаяне вікно можливостей як актив, що знецінюється. "Чим довше президент зволікає з таким кроком, тим складніше його буде здійснити, бо з кожним днем економічний біль посилюється", – сказав він. Хоча США відчують наслідки пізніше за інші економіки, вони вже наближаються – і в формах, які зроблять внутрішньополітичну позицію адміністрації дедалі складнішою.
Історик послався на оцінку генерала у відставці Стена Маккрістала: війна виглядає комфортно з висоти 35 тисяч футів, але кардинально змінюється на землі. "Щойно ви опинились на землі, ваш зріст – шість футів, і зріст вашого ворога теж. А ми ще навіть не на землі", – процитував Фергюсон Маккрістала.
Наземна операція з контролю над Ормузькою протокою затягнула б конфлікт до травня і, можливо, далі – ймовірно, перевищивши шеститижневий дедлайн, який Трамп неодноразово озвучував у Truth Social. Фергюсон припустив, що саме це обмеження в часі стало справжньою причиною, чому розгортання так і не відбулося.
Раніше "Хвиля" аналізувала, чому Іран став абсолютно прозорим для спецслужб Ізраїлю.