Сучасна система освіти опинилася в стані глибокої кризи через жорстке зіткнення двох різних цивілізацій: класичного текстового світу вчителів та екранно-ігрового світу сучасних школярів.
Про це повідомив філософ Володимир Нікітін в ефірі політолога Юрія Романенка.
Школа сьогодні перетворилася на арену конфлікту поколінь, який вийшов далеко за межі звичайних непорозумінь між батьками та дітьми. Мова йде про фундаментальний розрив у способах сприйняття інформації, обробки даних та формування картини світу. Сучасні діти з народження занурені в динамічний, яскравий та інтерактивний простір відеоігор, коміксів, манги та фантастичних кіновсесвітів. Саме звідти вони черпають свої знання про добро і зло, про стратегію, геополітику та історію. Натомість шкільна програма продовжує працювати за лекалами минулої, друкованої епохи, намагаючись змусити учнів споживати лінійні, статичні та часто незрозумілі їм класичні тексти.
Експерт наголошує, що цей когнітивний дисонанс є головною причиною неефективності сучасної освіти. "Дві цивілізації стикаються. Діти отримують свої уявлення через ці світи ігор, цих, починаючи від коміксів і манга нині. А їх у школі намагаються вчити літературі з минулої цивілізації. Вона потрібна, але от співвіднести ці два світи виявилося зараз дуже складно", – зазначає мислитель. Він наводить приклад, коли для багатьох підлітків вигаданий світ з творів Джона Толкіна або серіалу "Гра престолів", які написані за законами історичного жанру, видається набагато реальнішим і значущим, ніж сухі параграфи офіційного підручника історії.
Вчителі опиняються в безвиході: діти фізично не здатні засвоювати інформацію старими методами. "Є діти, які зараз почали знову читати книги… але решта в масі не в змозі довго читати, не запам'ятовують, що прочитали, деталі не сприймають і взагалі не бачать в цьому сенсу", – констатує спікер. Учням нецікаво, коли їм "вштовхують" те, чого вони не переживають емоційно і не можуть візуалізувати. Вирішення цієї кризи не може полягати у простому примусі чи поверненні до радянських методик. Педагогіка майбутнього повинна знайти спосіб інтегрувати складні смисли класичної культури в нові, медійні та ігрові формати, розмовляючи з новим поколінням їхньою мовою, без втрати глибини змісту.