Українська влада планує витрачати майже 60% ВВП у 2027 році — попри те, що МВФ закладає цей рік як мирний у базовий сценарій. Держборг країни до кінця того ж року сягне 137% ВВП і не опуститься нижче 100% аж до 2035 року. За податковими вимогами, що подаються як умови МВФ, стоять не міжнародний кредитор, а самі українські еліти, які не бажають жити за коштами.
Про це економіст Данило Монін заявив в ефірі у Юрія Романенка, аналізуючи нову програму МВФ для України.
Монін розповів, що саме бюджетні цифри переконали його в тому, що влада фактично запланувала війну на 2026–2027 роки. «Дефіцит бюджету в новій програмі МВФ на 2027 рік — 17 із зайвим відсотків ВВП, практично як воєнний», — зазначив він. Однак, вивчивши документ уважніше, економіст виявив, що МВФ у базовому сценарії все ж вважає 2027 рік мирним. Проблема в іншому: українська сторона самостійно наполягає на витратах у 59–60% ВВП навіть в умовах миру, маючи власних доходів близько 40% ВВП.
За словами Моніна, такий розрив пояснюється не потребами оборони, а логікою освоєння грошей. «Дають гроші — значить, треба їх освоїти в максимальному обсязі», — так економіст охарактеризував підхід українських еліт. Ще півроку тому влада погоджувалася з дефіцитом у 9,8% ВВП, а тепер готова розширити його майже до 19%. Результат — держборг зросте зі 100% ВВП зараз до 137% наприкінці 2027 року, тобто щороку країна додаватиме по 40–50 млрд доларів нових зобов'язань. Нижче позначки 100% ВВП держборг, за прогнозом самого МВФ, не опуститься аж до 2035 року.
Прямо про рух до дефолту МВФ не пише, але цифри говорять самі за себе, підкреслив Монін. «По факту Україна рухається в конкретнійший дефолт», — констатував він, додавши, що кредитор, який бажає повернути свої гроші, змушений вимагати підвищення податків у відповідь на апетити української сторони. Таргет податкового навантаження, прописаний МВФ аж до 2035 року, — 39% ВВП, що перевищує показники всіх сусідів України та є зіставним із Німеччиною, яка перебуває в рецесії.
Окремо Монін спростував тезу, що активно просувається головою бюджетного комітету Ради, про те, що без програми МВФ Україна позбудеться грошей ЄС. За його словами, реальна залежність — зворотна: «МВФ ніколи б не стартував цю програму, якби ЄС не проголосував 18 грудня про готовність виділити 90 млрд євро». Саме європейське фінансування є гарантією того, що МВФ отримає свої гроші назад. Усе інше — податкові маяки, розмови про реформи, погрози катастрофою — це, за оцінкою Моніна, інструменти, якими Марченко, Гетманцев та їхнє оточення проводять власні рішення під чужою вивіскою.
