Старший науковий співробітник Центру з питань Європи та Євразії в Hudson Institute Люк Коффі старший співробітник цього інститут Джан Касапоглу підготували список стратегічних цілей для далекобійних ударів України з метою послаблення воєнного потенціалу росії. Вони аналізують можливості України завдати максимальної шкоди росії, наслідки для військової потуги Кремля і ризики для Києва. Автори зауважують, що українські стратеги добре знайомі з цими об'єктами, але перелік може зацікавити й американських політиків.
Від початку масштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року українці продемонстрували вражаючу креативність, винахідливість і здатність до адаптації на сучасному полі бою. Їхні інновації у сфері революційних військових технологій і асиметричних концепцій ведення бойових дій не лише зірвали бойові операції росії, але й допомогли партнерам Києва по НАТО краще зрозуміти суть конфліктів XXI століття.
Україна неодноразово доводила свою здатність до інновацій під тиском, зокрема завдяки використанню дронів із системою керування від першої особи (FPV) проти широкого кола цілей, застосуванню краудсорсингових мобільних застосунків для моніторингу повітряних атак з метою захисту цивільних, встановленню мобільних телефонів на стовпах для виявлення шахедів, а також розгортанню автономних морських дронів, які завдали значних збитків і обмежили свободу маневру Чорноморського флоту рф. Найбільш вражаючим є те, що Україна стрімко розширила свої наступальні роботизовані повітряні можливості, що дозволило їй завдавати ударів вглиб росії та вражати оборонну промислову базу й нафто-газову інфраструктуру, які підтримують воєнну машину путіна. Операція "Павутина" у червні стала яскравою ілюстрацією цієї бойової винахідливості.
Наведений нижче перелік окреслює вісім цінних і військово обґрунтованих цілей, на які Україна повинна спрямувати зусилля, щоб послабити здатність росії вести війну та підвищити політичну ціну за вторгнення та окупацію української території. Військові планувальники в Києві вже добре знайомі з цими об’єктами – багато з них уже були атаковані в обмеженій формі або спроби здійснити такі удари тривають. Але й американські політики повинні бути поінформовані про них. Хоча один удар по будь-якій з цих цілей сам по собі не стане вирішальним, сукупно, у разі тривалої атаки по кількох із них, це може суттєво пошкодити військову інфраструктуру росії та ускладнити її подальшу агресію. Більше того, коли це доцільно, США та інші партнери України по НАТО повинні підтримувати й сприяти проведенню таких операцій.
1. Волго-Донський канал
Ціль: Один із двох каналів, що з’єднують Каспійське та Чорне моря через Азовське – Волго-Донський канал, довжиною понад 100 км, як видно з назви, з’єднує річки Дон і Волга. Він головним чином використовується для комерційних перевезень. Проте у весняно-літній період, коли канал не замерзає, росія використовує його для перекидання військових кораблів та постачання між Каспійським і Чорним морями. Наприклад, Москва може посилити Чорноморський флот лише шляхом перекидання кораблів з російської Каспійської флотилії, яка від початку вторгнення відіграє пряму роль у підтримці агресії проти України, особливо після того, як Туреччина закрила протоки для проходу військових кораблів. Крім того, ракети та інші матеріали від Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР), які допомагають росії у війні проти України, також прибувають цим каналом.
Розуміючи важливість каналу, Москва нещодавно оголосила про інвестиції в розмірі $1 млрд у його модернізацію. Це не лише зробить канал більш надійним для логістики та операцій, але й розширить можливості торгівлі з Іраном.
Ключові вразливості: Волго-Донський канал має 13 шлюзів – 9 на Волзькому схилі та 4 на Донському схилі, і декілька з них є критично вразливими. Біля Волгограда шлюз № 1 з'єднує канал з Волгою, а шлюз № 13 біля Калача-на-Дону з'єднує його з Доном; вони слугують вхідними та вихідними воротами каналу. Крім того, шлюзи № 8 і № 9 розташовані на найвищій точці каналу, біля вододілу між басейнами Каспійського та Чорного морів. Серйозне пошкодження будь-якої шлюзової споруди зупинить роботу всієї системи та тимчасово перекриє навігацію зі сходу на захід. Але виведення з ладу шлюзів 8 або 9 буде особливо руйнівним, оскільки вони контролюють найчутливішу гідравлічну ділянку каналу. Розташовані на штучному підвищенні, вони залежать від водосховищ і насосних систем, а не від природного притоку, тож їхня несправність не лише зупинить транзит, але й порушить внутрішній водний баланс каналу. Ремонт або обхід цієї ділянки буде значно складнішим, ніж в інших місцях, що робить її критично важливим оперативним вузлом. Проте, щоб серйозно пошкодити шлюзи, Україні знадобиться значна точність і вогнева потужність. російська ППО в цьому районі навряд чи буде дуже щільною, тому головними труднощами стануть командування та управління ударною групою, а також координація атаки.
Можливі наслідки: Успішний удар завдасть серйозного геополітичного удару як росії, так і Ісламській Республіці. Рух військових і комерційних суден між Каспійським і Чорним морями значно сповільниться або зупиниться, що спричинить економічні втрати.
Цілі волго-донсього каналу. Джерело цієї та наступних карт: дослідження Hudson Institute
2. Спільний російсько-іранський завод з виробництва шахедів у Татарстані
Ціль: У межах особливої економічної зони "Алабуга" в Єлабузі, Татарстан, приблизно за 1 450 км від України, Москва та Тегеран збудували перший у своєму роді завод з виробництва шахедів. Це підприємство є головним центром російського внутрішнього виробництва БПЛА іранського дизайну Шахед-131, Шахед-136 і Шахед-238, які Москва перейменувала відповідно на Герань-1, Герань-2 і Герань-3, а також лінійки приманок Гербера.
Відкриті джерела свідчать, що більшість російських шахедів виготовляють саме на цьому заводі, що робить його законною військовою ціллю. Ймовірна щоденна продукція заводу в розмірі від 170 до 190 шахедів підтримує масові залпи, які можуть досягати 700 дронів і можуть зрости до 2000 до кінця 2025 року. Лише у червні 2025 року росія запустила близько 5500 шахедів по населених пунктах України. Якщо завод з виробництва дронів у Татарстані залишиться в експлуатації, він щороку випускатиме тисячі дронів, які ще більше перевантажуватимуть українську систему ППО. З міркувань національної безпеки Київ має завдати удару по цьому об’єкту.
Хоча Україна вже завдавала ударів по цьому заводу в минулому, ці атаки були обмеженими і завдали лише незначних пошкоджень. Зараз підприємство значно розширилося, пройшло системну модернізацію, і паралельно будуються інші заводи з виробництва шахедів у росії та, ймовірно, найближчим часом у Бєларусі. Тож для серйозного зриву виробництва знадобиться тривала кампанія, адже один масштабний удар не дасть потрібного результатуо. Кампанія також вимагатиме боєприпасів достатньої потужності. Раніше модифіковані легкі літаки (наприклад, Aeroprakt A-22) мали достатню дальність для ураження заводу, але їм бракувало руйнівної сили, щоб назавжди зупинити виробництво дронів.
Ключові вразливості: Завод отримує електроенергію переважно від енергомережі Татарстану, найімовірніше – з Нижньокамської теплоелектростанції, одного з головних виробників енергії в регіоні. Будь-яке порушення роботи цієї регіональної енергосистеми може вплинути на діяльність підприємства. Крім того, працівники можуть не вийти на роботу, якщо завод опиниться під серйозною загрозою.
Можливі наслідки: Хоча повне знищення заводу є малоймовірним, навіть часткове виведення його з ладу стане для України символічною перемогою та практичним ударом по можливостях росії з виробництва дронів. Це також стане попередженням для Тегерана не підтримувати російські атаки проти України.
Місце виробництва дронів у Татарстані
3. Наземні транзитні маршрути між Китаєм і росією
Ціль: Хоча Китай публічно зберігає нейтралітет щодо вторгнення росії в Україну, Пекін безперечно сприяє військовим зусиллям Москви. Поки значна частина міжнародної спільноти намагалась ізолювати росію, двостороння торгівля між Пкеіном і Москвою зросла до рекордних обсягів, перевищивши $240 млрд на рік.
Особливе занепокоєння викликає експорт Китаєм критично важливих електронних компонентів і напівпровідників, багато з яких мають подвійне призначення. Згідно з даними американсьбкої та європейської розвідки, є докази, що Китай постачав росії дрони та комплектуючі до них, навігаційне й оптичне обладнання, а також різні матеріали, які використовуються у виробництві боєприпасів і зброї, включно з підшипниками, мікрочипами та іншими промисловими компонентами.
Більшість експорту Китаю до Росії здійснюється сухопутними шляхами, переважно через два основні прикордонні переходи на Далекому Сході росії: Маньчжурія-Забайкальськ і Суйфеньхе-Погранічний. Приблизно 90% цієї сухопутної торгівлі перевозиться залізницею, і близько 60% цих залізничних поставок проходить лише через перехід Маньчжурія-Забайкальськ.
Ключові вразливості: Через геополітичну чутливість Україна або сили, що діють на її боці на території росії, логічно утримуватимуться від прямих ударів по цих двох прикордонних переходах. Водночас у радіусі приблизно 160 км від кожного переходу на російській стороні є кілька вразливих критично важливих вузлів транспортної інфраструктури. Атака на них може призвести до серйозних перебоїв у роботі логістичних маршрутів.
Ці інфраструктурні вузли – мости, залізничні станції, розв’язки та транспортні "горловини" – розташовані на території росії та забезпечують безперервний потік товарів подвійного призначення з Китаю. Ці місця можуть стати реальними цілями для диверсій або дестабілізаційних дій, що послабить логістичні можливості росії без прямого втручання України або ризику значної дипломатичної напруги з Пекіном.
Можливі наслідки: Будь-які перебої у функціонуванні залізничної або автомобільної інфраструктури на російському боці цих переходів можуть суттєво затримати постачання критично важливих товарів подвійного призначення з Китаю. Хоча такі дії матимуть геополітичне значення, особливо з огляду на складні відносини України з КНР, вони можуть стати ефективним інструментом тиску. Для використання цих вразливостей місць краще підійдуть таємні операції всередині росії, а не відкриті військові удари, що дозволить зберегти правдоподібну заперечуваність і обмежити дипломатичні наслідки.
Стратегічні пункти перетину кордону між Китаєм і росією на Далекому Сході
4. Маршрути доступу до Криму (Керченський та інші мости)
Ціль: Окупований Крим є ключовим плацдармом для ведення російських операцій на півдні України, тому Україні слід позбавити ворога можливості вільно діяти з території півострова. Військові стратеги в Києві це добре розуміють і неодноразово завдавали ударів по найціннішому активу Росії в Криму – Керченському мосту. Українські сили тричі успішно вражали цей міст, проте він так і не був знищений, хоча його використання тимчасово порушувалося.
Захід має зробити пріоритетом надання Україні озброєння, необхідного для знищення або хоча б виведення з ладу Керченського мосту. Ідеальною зброєю для цього залишається німецька ракета Taurus, оснащена розумним детонатором і потужною бойовою частиною.
Окрім Керченського мосту, Захід повинен допомогти Україні завдати ударів по ключових транспортних вузлах, що з’єднують окупований Крим з окупованою Херсонщиною. Зокрема, йдеться про знищення або серйозне пошкодження таких об’єктів, як Чонгарський, Сиваський та Генічеський мости.
Ключові вразливості: Усі ці мости між Кримом і Херсонською областю розташовані ближче до українських позицій, мають слабшу конструкцію та менший рівень захисту, ніж Керченський міст. Чонгарський і Сиваський мости перетинають вузьку смугу суші через систему лагун Сиваша та оточені болотистою місцевістю, що робить їх географічно вразливими. Генічеський міст є найбільш укріпленим і захищеним з мостів між Кримом і Херсонською областю. У 2023 році Україна успішно вразила Чонгарський міст ракетою Storm Shadow, але це призвело лише до тимчасових пошкоджень.
Можливі наслідки: Оскільки ці мости є важливими ланками, що з’єднують росію з окупованим Кримським півостровом і далі з окупованою Херсонщиною, виведення з ладу Чонгарського, Сиваського, Генічеського та Керченського мостів створило б величезний тиск на сухопутний маршрут росії до Криму, який проходить через окуповані Маріуполь і Мелітополь.
Ключові мости біля Криму
5. Ключові залізничні мости в Західному військовому окрузі
Ціль: російські залізниці, які є ключовим елементом вторгнення путіна на територію колишнього Радянського Союзу, водночас становлять критичну вразливість. Дані з відкритих джерел свідчать, що російські ешелони з пальним є надзвичайно великими і зазвичай складаються з 40-60 вагонів у кожному конвої. Середня швидкість таких вантажних потягів становить лише близько 40 км/год, що підкреслює їхню вразливість для перехоплення за умови ефективного ураження.
Щодня російська залізнична мережа транспортує від 20 000 до 30 000 тонн боєприпасів і пального для підтримки окупаційних військ. Кожна російська дивізія щодня отримує приблизно 1 870 тонн вантажу через батальйони МТЗ, з яких близько 680 тонн – це рідке паливо та мастильні матеріали. Варто зазначити, що від 25% до 50% усього логістичного потоку припадає на боєприпаси, зокрема для широкого використання росією ствольної артилерії та систем залпового вогню (MLRS).
Однак Україні складно вражати рухомі цілі, такі як поїзди. Попри те, що залізничні вузли є статичними й легшими для ураження залпом ракет, з початку війни російські залізничні війська дуже ефективно їх відновлюють. Тому, попри критичне значення російської залізниці та поїздів, українські кінетичні операції проти них залишаються обмеженими.
Ключові вразливості: Залізничні мости, трансформаторні та тягові підстанції є найбільш вразливими російськими цілями для України. Їх складніше відремонтувати, ніж звичайні колії, і вони менш важкодоступні, ніж рухомі поїзди. Показовим прикладом є удар України у березні 2024 року по об’єкту в Самарській області рф, який продемонстрував доцільність і ефективність ураження мостової інфраструктури. У травні 2024 року під час наступної операції українські сили успішно завдали удару по критично важливій залізничній лінії, що з'єднує Орел і Курськ, пошкодивши трансформатори та тягові підстанції.
Можливі наслідки: Масштабна кампанія з ураження кількох залізничних мостів і виведення їх з ладу на тривалий час суттєво порушила б постачання пального та боєприпасів російським військам. Унаслідок таких ударів, імовірно, виникли б каскадні "вузькі місця" по всій мережі залізниць, що створило б додаткові цілі для наступних атак.
6. Нова російська військово-морська база в Абхазії (Очамчирі)
Ціль: через успішні удари України по Чорноморському флоту в окупованому Криму Москва почала відводити частину свого флоту до віддаленіших портів. Одну з нових військово-морських баз, будівництво якої росія розпочала торік, планують розмістити в Очамчирі в Абхазії – регіоні Грузії, окупованому росією. За словами де-факто лідера Абхазії Бадри Гунби, росія планує відкрити тут "базу технічного забезпечення" для свого Чорноморського флоту.
Наразі на цій території розташовані вугільний термінал та підрозділ берегової охорони ФСБ рф, що вже робить об’єкт законною ціллю для України. Українські БПЛА мають достатню дальність, щоб вразити цей об’єкт, тож Київ повинен вжити заходів для зриву або запобігання будівництва бази.
Ключові вразливості: Розташування бази є вразливим через відносно рівне та відкрите узбережжя в районі Очамчири, яке майже не має природних оборонних рубежів. До того ж, супутникові знімки не показують жодних ознак наявності укріплених сховищ, критих складів або розгорнутих систем ППО, що залишає об’єкт відкритим для повітряної розвідки та потенційних ударів. Відсутність маскування чи розосередження інфраструктури ще більше підвищує вразливість стаціонарних об’єктів.
База майже напевно залежить від місцевої абхазької енергомережі та цивільних постачань пального, які, ймовірно, є вразливими й легко виводяться з ладу. Крім того, єдина автомобільна дорога та залізнична гілка з’єднують об’єкт з рештою окупованої Абхазії. Важливо, що за кількасот метрів від бази основна залізнична колія проходить під мостом, який підтримує іншу залізничну лінію, створюючи потенційне вузьке місце. У разі ураження цього об’єкта переміщення особового складу, боєприпасів і пального могло б бути серйозно обмежене. Такий розвиток подій створив би значні логістичні проблеми, які Москва, ймовірно, не врахувала належним чином.
Можливі наслідки: Як мінімум, удар по базі на етапі її будівництва затримає зусилля росії з диверсифікації та забезпечення своєї військово-морської присутності в Чорному морі. Політично це стало б значною перемогою України, продемонструвавши її зростаючі стратегічні можливості ураження важливих російських цілей. Залежно від масштабів удару та завданих збитків, це могло б узагалі зупинити розширення бази.
Порт Очамчира в окупованій росією Абхазії
7. Придністров'я
Ціль: У 1924 році регіон, відомий сьогодні як Придністров’я, значною мірою входив до складу Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки у складі Української РСР. У 1940 році Москва вивела Молдавську АРСР зі складу УРСР і створила Молдавську РСР.
На початку 1990-х років між новоствореною Республікою Молдова та сепаратистською владою Придністров’я, яка прагнула створити власну державу, спалахнула кривава війна. Конфлікт завершився тим, що Придністров’я стало окупованим росією де-факто утворенням, яке досі міжнародно визнається частиною Молдови. Сьогодні багато жителів Придністров’я мають кілька паспортів – молдовський, румунський, російський та український. Етнічний і мовний склад регіону включає росіян, українців і румуномовних молдаван.
Після завершення Придністровської війни у 1992 році на цій невеликій території постійно перебувають російські війська. У 1999 році росія погодилася вивести всі свої війська та озброєння з Придністров'я до кінця 2002 року, але цього не сталося. Наразі в регіоні перебуває приблизно 1 500 російських військових. Коли росія хочк посилити свій вплив у регіоні, Придністров’я надає їй зручний плацдарм для цього.
Ключові вразливості: З геостратегічної точки зору українські військові мали б перевагу в будь-якій наступальній операції проти російського контингенту в Придністров’ї. Оскільки регіон оточений Молдовою та Україною, Кремль не має можливості підкріпити свої передові сили. Аеродром у Придністров’ї непридатний для використання, а Молдова ретельно перевіряє пункти в’їзду, щоб не допустити проникнення російських військових під виглядом цивільних. Це ставить сили Кремля в регіоні, до складу яких входять російські офіцери та місцеві призовники, у невизначене становище. До того ж, вони використовують застаріле та зношене озброєння.
Можливі наслідки: Захопивши територію, утримувану росією в Придністров’ї, Україна отримає перевагу в ескалації конфлікту з Кремлем. Зокрема, така операція зменшить тиск на ключове українське портове місто Одесу. До початку повномасштабної війни Кремль зосередив велику десантну групу з Калінінграда, Чорноморського флоту та Східного військового округу, щоб захопити Одесу. Українська берегова оборона зірвала цей план, потопивши флагман Чорноморського флоту – крейсер "Москва" у квітні 2022 року. Але якби десант відбувся й був успішним, росія могла б спробувати з’єднати Одесу з Придністров’ям. Ліквідація такої можливості для Москви шляхом звільнення Придністров’я принесла б Україні довгострокову вигоду.
Звісно, такий сміливий крок несе ризики. Масштабний удар може спричинити гуманітарну кризу в Молдові та сусідній Румунії, а обстріли поблизу складу боєприпасів у Кобасні можуть бути вкрай небезпечними. Проте жоден із цих ризиків не є неминучим.
Придністров’я і молдавсько-український кордон
8. Бази Тихоокеанського флоту росії
Ціль: Тихоокеанський флот росії та морська піхота цього регіону надали обмежену, але помітну підтримку вторгненню в Україну, переважно допомагаючи з логістикою. Кораблі флоту не брали безпосередньої участі у війні, але його підрозділи морської піхоти, зокрема 155-та та 40-ва бригади, воювали в Україні, особливо на півдні та сході. Наприклад, 155-та бригада відома здійсненням етнічних чисток і систематичних воєнних злочинів в Ірпені та Бучі. До та на початку війни флот також передав кілька кораблів для посилення Чорноморського флоту, зокрема десантні кораблі та судна підтримки. Крім того, Тихоокеанський флот стримує сили ВМС Заходу в Індо-Тихоокеанському регіоні та бере участь у спільних навчаннях з такими країнами, як Китай.
Ключові вразливості: Хоча тихоокеанські військово-морські бази росії мають оборонні засоби, вони, ймовірно, поступаються за рівнем захисту тим, що прикривають Чорноморський флот, особливо у протидії системам БПЛА. Проте, якщо українці не розроблять дуже креативний план, наразі їм бракуватиме можливостей для нанесення ефективних ударів по базах Тихоокеанського флоту на великій відстані. Втім спробувати варто.
Українські планувальники, ймовірно, вже досліджують варіанти контейнеризації своїх надводних дронів, які показали високу ефективність проти Чорноморського флоту, та розглядають інноваційні способи їх розгортання на Далекому Сході росії. Якщо вдасться непомітно розмістити ці системи на борту контейнеровозів, вони зможуть підійти до російських військово-морських об’єктів із мінімальною підозрою, перш ніж здійснити атаку. Іншим варіантом можуть стати БПЛА, як в операції "Павутина", що було б зухвалим, але цілком реалістичним кроком. Вкрай важливо, щоб будь-яка така операція була чітко контрольованою й мала можливість правдоподібного заперечення причетності, щоб керувати ризиками ескалації та зберігати стратегічну невизначеність України.
Можливі наслідки: Подібна амбітна атака могла б дати значні геополітичні дивіденди, навіть якщо не буде повністю успішною. Вона змусила б росію переглянути свою систему захисту для всього ВМФу, включно з об’єктами, розташованими за тисячі кілометрів від України. Своєю чергою Кремль буде змушений робити складний вибір у розподілі сил оборони, що могло б розтягнути його військові ресурси. У найкращому випадку будь-який пошкоджений або знищений бойовий корабель став би ще одним втраченим інструментом агресії, який росія не змогла б застосувати – чи то проти України, чи проти Заходу.
Стратегічні місця дислокації Тихоокеанського флоту рф
Цілі для далеких ударів України
Джерело: Hudson Institute
