Поки світ затамував подих в очікуванні зустрічі Трампа і путіна на Алясці, українські солдати продовжують гинути в котлах під Костянтинівкою та на інших ділянках. Західні лідери, які десятиліттями нічого не робили окрім заспокоєння агресорів, тепер попереджають про неприйнятність територіальних поступок, забуваючи, що самі завели себе в позицію жебраків. Замість серйозного переозброєння України та власних армій, вони обирають легший шлях – чергові переговори з диктатором, сподіваючись, що цього разу магічним чином все налагодиться. Тим часом на фронті російські дрони перетворюють будь-який рух на смертельну лотерею, а українські бійці змушені проходити 10-15 кілометрів пішки, щоб дістатися своїх позицій. Про все це – у тижневику Дональда Гілла з передмовою Тома Купера.
Вступ Тома Купера. Вкотре – як це часто відбувалося (принаймні) з 21 січня цього року – всі затамували подих: Дампф і Пуддінг зустрінуться на Алясці.
Мабуть, тому що всі хвастощі Дамфа про його здібності укладати угоди та встановлювати мир виявилися правдою, чистою правдою і нічим іншим, як правдою. І не менше тому, що Дампф уже заявив: "угода про припинення вбивств" – "дуже близько"…
…і, звісно, не тому, що це, насправді, ще одна з маскувальних операцій Дампфа, покликана відволікти увагу від його причетності до справи Епштейна…
Звичайно, після того як, маючи справу з Дампфом, вони не лише "обпекли пальці", а й "спалили" більшість своїх рук, ніг і носів – і не один раз, і дуже серйозно, – як зомбі-ідіоти в Києві, так і по всій Європі зараз "виходять на барикади". Очікуючи, що Дампф запропонує обмін територіями, аби задобрити Пуддінга, вони, по суті, попереджають, що не можна винагороджувати росію за те, що вона зробила (і досі робить), і що жодні домовленості між Дампфом і Пуддінгом не будуть чинними без України та без Європи.
… той факт, що всі вони – ті самі зомбі-ідіоти, які нині обурюються намірами і діями Дампфа, – за десятиліття успішно довели себе до ролі жебраків, нічого не роблячи (окрім майстерного заробітку на політиці умиротворення Пуддінга, Дампфа та подібних персонажів), а особливо вправно нічого не роблячи останні три роки – це все не має значення…
…так само неважливо, як і те, що ці двоє навряд чи дійдуть будь-якої згоди просто тому, що обидва настільки суперрозумні, що навіть не здатні зрозуміти одне одного…
Віцепрезидент США Джей Ді Венс вже назвав усі такі заклики "непродуктивними": якщо це станеться, якщо Пуддінг і Зеля зустрінуться, то пізніше, будь ласка. І тоді, зрозуміло, саме Дампф має звести Пуддінга та Зелю, і ніхто інший. Але спершу Дампф повинен увійти в історію як миротворець. І, звісно ж, лауреат Нобелівської премії миру.
… ймовірно, з таким самим успіхом, як 80 років тому, коли один з попередніх президентів США проігнорував усі можливі попередження, навіть власні висновки, і вирішив офіційно підтримати сіоністські плани в Палестині – лише заради таких питань вищого національного інтересу, як забезпечення своєї перемоги на наступних виборах… що потім виявилося цілком непотрібним, але дало добре відомі результати, які й досі суттєво впливають на наше повсякденне життя до сьогодні…
Але, звісно, я відволікся. Ви знаєте, що в усьому цьому найкраще?
Усе це – усі переговори з Пуддінгом, усі "надії та молитви" й решта подібного – відбувається з єдиної причини. Бо так легше. Так само, як і будь-що легше зробити, і будь-що інше виглядає перспективнішим – ба більше, кращим – ніж, наприклад зміцнити власну економіку шляхом серйозного оподаткування надбагатих, щоб отримати гроші, необхідні для інвестицій у військову промисловість (плюс у систему охорони здоров'я, освіти тощо), щоб можна було переозброїти не лише Захід, а й Україну.
Будь-що інше краще, ніж перемогти росію, перемогти Пуддінга на полі бою – бо… ох, які ж блюзнірські думки можуть прийти мені в голову! – ніхто ж не знає, що може статися, якщо перемогти росію Пуддінга на полі бою…
…що є неможливим – як так красномовно пояснюють всі визнані військові експерти, які десятиліттями виховували нас думати саме так…
Зітхання…
Вибачте, якщо я дійшов лише одного висновку: так, колективні західні ліберальні демократії зараз, без сумніву, по самі брови загрузли в наступній фазі своєї еволюції: від клептократій до ідіократій. Там, де всі можливі дурнуваті виправдання кращі, ніж зіткнення з правдою і холодними фактами.
Настільки, що я вже з нетерпінням чекаю моменту, коли, як щойно цей саміт завершиться… принаймні після наступних виборів (де б і які б вони не були), наші зомбі-ідіоти і наша славетна преса почнуть дивуватися: "Як це могло статися?"…
…за умови, звісно, що взагалі будуть якісь наступні вибори – наприклад, у США…
О, і зауважте: це була частина хороших новин.
А тепер… інші новини від Дональда Гілла.
Сумщина/Курська область. 225-й штурмовий полк ЗСУ розповів, як вони проникли в тил противника та встановили міни й блокувальні позиції перед штурмом Андріївки та Кіндратівки. Вони були не самі. Бійці спецпідрозділу "Тимур" також діяли в тилу росіян, проводячи серію рейдів і диверсій за підтримки дронів та артилерії. Частина боїв точилася біля Олексіївки. Це порушило постачання їжі, боєприпасів і підкріплення для підрозділів на російській передовій. У "Тимурі" повідомляють про знищення 334 та поранення 550 ворожих військових.
33-й окремий штурмовий полк і 24-й окремий штурмовий батальйон зачистили Безсалівку, українське село на кордоні з приблизно десятком будинків та лісом. Повідомляється про загибель 18 росіян. Протягом кількох місяців заштриховані зони на карті кілька разів переходили з рук в руки. Тьоткіно і Коров’яківка зазнавали періодичних українських авіаударів.
На захід від Олексіївки 225-та бригада веде вогонь з автоматичного гранатомету по російським позиціям. Південний схід від Олексіївки – українські позиції обстрілюють і вражають авіаударами. Обстрілюють українські позиції поблизу кордону. За 12 км углиб росії знищено 122-мм РСЗВ.
російські дрони скидають протитанкові міни ПТМ-3 на дороги та поля за 20 км від лінії фронту й до околиць Сум.
Харківщина. Передовий підрозділ 2-го корпусу, бригада "Хартія", використав наземний дрон для доставки припасів на передову, а потім повернув його з пораненим бійцем. Деякі поранені не можуть залишати свої позиції днями або навіть тижнями. У звіті зазначається, що навіть кілька годин затримки були б фатальними. Дрон подолав 34 кілометри.
Вовчанськ. На північній околоці зруйнованої зони Вовчанська зафіксовано російський пост управління дронами. За 1500 метрів на північ від міста вражено російську піхоту.
Милове. Україна завдала авіаудару по Миловому та полювала на російську піхоту в селі та навколо нього. За 3 км углиб росії ще один міст підготовлений до підриву на випадок вторгнення України – його виявив дрон.
Тут перебуває лише частина 425-го полку "Скала", ймовірно, батальйон. Не так давно їхня чисельність становила лише один батальйон.
Куп'янськ. Як приклад того, наскільки тонкою є лінія фронту: українські війська помічені на південь від Радьківки, російська артилерія обстрілювала район на північ від Радьківки, а російські війська були помічені поблизу Соболівки, що на захід від Куп'янська. росія також обстрілювала північну околицю Куп'янська, тож, сходе, її підрозділи були витіснені з міста.
Українські безпілотники перехоплені на північ від Куп'янська. За 7 км у тилу російських позицій знищено 152-мм гармату.
Терни. російські обстріли, авіаудари та атаки відбувалися по всьому сектору, який утримує 3-й корпус ЗСУ. росіяни на півдні Торського носять пончо влітку, щоб спробувати приховати теплове випромінювання своїх тіл від теплових сенсорів дронів. російський наступ на схід від Торського перехоплено. Попри втрати, росія продовжує просуватися на півдні.
Сіверськ. Українські позиції перед Сіверськом зазнають термобаричних обстрілів та атак піхоти.
російська колона потрапила під удар, втративши машину та кілька мотоциклів по дорозі, але все ж вступила в бій у Серебрянці. Після цього українські позиції на півдні Серебрянки були обстріляні.
На північ від Верхньокам’янського ще одну колону було вражено за 6 км до лінії фронту і ще раз – за 3 км за лінією фронту.
10-та гірсько-штурмова бригада знищила 13 росіян і поранила ще 7, які атакували на схід від Виїмки. Інших росіян, що рухалися в бік Виїмки, атакували в тилу їхніх позицій.
Костянтинівка. За 3 км на північ від повністю зруйнованого Бахмута знищено ТОС-1А. Південну околицю Костянтинівки бомбили. Зазнав авіаудару Бересток, а за 1500 м на схід знищено М113. російський наступ на Катеринівку відбито. Уражено російські цілі в Торецьку та на відстані до 4 км на північ від міста. 44-та бригада завдала ударів по цілях на схід від Русиного Яру. 82-га десантно-штурмова бригада атакувала росіян у Попів Ярі.
Діяльність дронів у Костянтинівській кишені є інтенсивною, і там діє найкращий підрозділ росії – "Рубікон", а також інші частини. Перебування на відкритій місцевості або в укритті просто небезпечно. росія досі використовує літаки, вертольоти та розвідувальні дрони, тож 28-а механізована бригада встановила переносний ЗРК "Ігла" на наземний дрон, щоб мінімізувати ризик для людей. Уже збито один вертоліт.
Що таке "котел"? Нині це слово вживають рідко, але колись ним називали великий казан для приготування їжі чи кип’ятіння води на відкритому вогні…
У військовій термінології "котел" означає ситуацію, коли одне з угруповань на полі бою фактично оточене – щонайменше з трьох боків.
Дехто стверджує, що цей термін у військовому вжитку походить від німецького слова Kessel ("казан"). Саме прусські воєнні стратеги, спираючись на перемогу Ганнібала над римлянами під Каннами, розробили концепцію Kesselschlacht ("битви в котлі") як ідеального досягнення у війні: завдати глибокого удару по флангах і в тил противника, оточити його сили та знищити їх одночасною атакою з кількох напрямків. Ідея полягала в тому, що такі битви можуть виграти всю війну одним ударом. Ці теорії лягли в основу як війни Німеччини проти Франції 1871 року, так і "плану фон Шліффена" (для перших наступів Німеччини проти Франції у Першій світовій війні), "плану серпового удару" (Sichelschnitt) для наступу на Францію у травні 1940-го, а також більшості дій німців у СРСР під час операції "Барбаросса" 1941 року та в Північній Африці 1941–1942 років.
Ще до цього радянські військові "оцінили" концепцію та розробили власний підхід до котла – масштабного оточення сил противника на оперативному чи навіть стратегічному рівні. Прорвавши фронт, масові та швидкі механізовані сили мали діяти в глибині оборони ворога, "доводячи" ситуацію до бою, в якому відрізаний від постачання противник знищується концентричними ударами з кількох боків. Одним із найкращих прикладів став радянський контрнаступ під Сталінградом у листопаді 1942-го (операція "Уран").
Для "тупоголових командирів" з Міноборони рф котел і досі є "ідеалом" ведення сучасної наземної війни (а для росіян взагалі не існує інших видів війни: авіація та флот існують лише для підтримки головних зусиль, якими завжди є наземна війна). Формально, всрф уже давно не здатні проводити класичні битві в котлі – з масованими механізованими ударами та підтримкою артилерії й авіації. Але вони продовжують воювати саме так: шукають слабкі місця в українській обороні, завдають локальних піхотних ударів, обходять найсильніші позиції, оточують їх щонайменше з трьох боків і відрізають постачання, роблячи утримання таких позицій неможливим.
…а прихильники радянської військової доктрини як, наприклад, певні головнокомандувачі в Києві – із задоволенням створюють ворогу додаткові можливості для нових котлів. У тому числі, бо вважають, що завести свої війська в Іловайський котел у серпні 2014 року, а потім вивести звідти тих, хто вижив, – це ледь не вершина військового мистецтва, а не наслідок власної некомпетентності ще 11 років тому…
Чому котли – це погано. 20-та бригада "Любарт" була сформована з батальйону бригади "Азов". Добре знайомі один з одним, вони воюють пліч-о-пліч у котлі і обидві належать до 1-го корпусу "Азов".
Ще півроку тому було легко постачати на фронт автомобілі та вантажівки. Три місяці тому, до прибуття російського дронового підрозділу "Рубікон" та російського наступу з південного заходу, навколо Костянтинівки машин було чимало. Зараз їх майже не залишилося – російські дрони атакують усе, що рухається, незалежно від того, цивільний це транспорт чи військовий.
"Сіра зона" – це "нічийна земля", територія, яку повністю не контролює жодна зі сторін. Раніше цей термін означав ділянку між оборонними позиціями, але тепер він поширився і на тилові райони, де дрони обох сторін полюють на цілі. Сіра зона розширюється з кожним місяцем.
Команди дронів можуть залишати свої машини та йти 1-2 км до позицій, звідки вони запускають дрони. Коли висаджують піхоту, вона має пройти 10-15 км до своїх позицій. Іноді команди дронів FPV також змушені наближатися до передової, щоб збільшити радіус дії.
Оскільки доставляти припаси транспортними засобами складно, а постійно носити їх пішки 10-15 км під наглядом дронів виснажливо, вантажі пакують у зв’язані пакети. Важкі дрони, які зазвичай скидають бомби на ворога, замість цього скидають припаси своїм підрозділам. Постійно доставляють воду, їжу, газ, гранати та боєприпаси, хоча деякі БПЛА, що перевозять вантаж, перехоплюються ворожими дронами. Ця команда дронів здійснює 15-20 таких рейсів на день. Дрон може нести 20 кг, але зазвичай вантажать 8-10 кг, інакше припаси можуть бути пошкодженні під час приземлення.
Під час руху на позиції почувши дрони солдати негайно біжать до лісосмуги. Це може бути як свій, так і ворожий апарат, але завжди варто припускати, що він ворожий. Тихі дрони вбивають більше людей. Найважливіше – знайти маскування (захист від візуального виявлення противником) у кронах дерев, а не укриття (захист від вогню) в окопі. Узимку ефективність маскування деревами знижується через відсутність листя. Оскільки лінія оборони навколо Костянтинівки за останні місяці майже не змінилася, позиції для запуску ударних дронів добре обладнані у вигляді бункерів і додатково замасковані деревами.
У команді дронів кожен має свою роль. Один боєць приносить дрон на стартову позицію та готує його до запуску. Один пілот керує ретрансляційним дроном для передачі сигналу FPV-дрону (оскільки багато апаратів не працюють через оптоволокно). Потім пілот FPV-дрона направляє його до цілі.
Поширена тактика бригади – вести розвідку боєм, скидаючи боєприпаси в густу рослинність, де можуть бути росіяни. План простий: побачити, що почне рухатися, і атакувати. В одному випадку на підозрілу ціль скинули бомбу, але вона не вибухнула. росіянин повідомив про це по радіо, сигнал перехопили, підтвердивши присутність принаймні одного військового на позиції, після чого FPV-дрон уразив ціль.
Один пілот жартує, що здебільшого атакує кущі, і що це його улюблене заняття, адже він "ненавидить природу й просто підриває її". Коли ворог дійсно атакує, найчастіші цілі – це мотоцикли та баггі. Рідко трапляється побачити піхоту без транспорту, а бронетехніка з’являється лише зрідка. Два роки тому в середньому потрібно було п’ять дронів, щоб знищити одну машину. Зараз, за словами пілота, потрібно 5-6 атак бомбами або FPV, щоб знищити лише одного піхотинця.
Обидві сторони суттєво вдосконалили навички уникнення ударів дронів. Той факт, що солдати й надалі масово гинуть і зазнають поранень від дронів, свідчить про постійне зростання активності БПЛА. Дрони й боєприпаси адаптовані під різні умови. Одні ефективніші проти піхоти, інші краще працюють при зависанні над кущами. Якщо піхоту видно, використовують осколкові заряди; якщо ні – просто скидають суцільний вибуховий заряд масою 1,5-2 кг. Часто вибухівку скидають попереду противника, щоб зупинити його просування, змусити залягти й тоді атакувати.
Коли ворог атакував лише з боку Часового Яру й Торецька, діяти в Костянтинівці було легше. Тепер, із наступом противника з південного заходу, доставляти припаси складніше, через що знищується менше росіян. Водночас українські війська зазнають більших втрат, особливо серед старших за віком новобранців, яким важко пішки долати 10–15 км до позицій. Те, що раніше було вигідною ділянкою для знищення ворога, втратило ефективність після появи третьої осі атаки. Враховуючи, що Україна не продемонструвала здатності протидіяти цій третій осі, навіть у травні прорив був незначним, а також оскільки умови на південному та південно-східному флангах котла несприятливі, залишатися там не має сенсу. Але українським військовим знову й знову наказують саме це.
Синя лінія позначає місце, де Україна мала провести контратаку одразу після прориву біля Тарасівки 1 травня. На кількох ділянках фронту лінії залишаються стабільними, і одна з причин цього – те, що на цих напрямках українські підрозділи контратакують щоразу, коли російський штурм призводить до захоплення частини території. Зелені лінії завдовжки 10 км позначають логістичні маршрути. Рожеві лінії завдовжки 20 км показують зону дії дронів, які розширюють "сіру зону" в тилу українських позицій. До 7 серпня кількість маршрутів до південного та східного периметра котла, що утворився, зменшилася. Логістичні шляхи тепер можна було обстрілювати на більшій частині маршруту, а рух дронів над котлом став інтенсивнішим.
Для тих, хто не загинув і не зазнав поранень, бої вже не обмежуються лише одним сектором фронту. Коли формується котел, ворог концентрує на позиціях більше сил – і не лише спереду, але й із флангів. Інтенсивність боїв постійно зростає, водночас збільшується і виснаження особового складу. Просте рішення – ротація військ з відправкою на відпочинок у тил, але будь-яке переміщення небезпечне. Безпечніше залишатися на передовій по 2-3 місяці. Крім того, через високі втрати немає достатньо людей для ротації – усі потрібні на передовій. Але виснажені війська менш ефективні в бою і мають більшу ймовірність загинути. Це замкнене коло.
Покровськ. росія продовжує відправляти невеликі групи диверсантів до Покровська, а Україна продовжує їх знищувати. 7-й корпус швидкого реагування отримав завдання захищати місто, хоча перед містом знаходиться лише одна бригада – 25-та повітрянодесантна. Позиції 25-ї бригади були обстріляні. У Покровську та в інших місцях 425-й полк "Скала" минулого тижня взяв у полон 32 особи.
Після обстрілу Родинське горить. 38-а морська бригада провела локальну контратаку поблизу Красного Лиману та Разіна. російську піхоту вражено у Федорівці. російський РСЗВ знищено в Малинівці. Незважаючи на контратаку всередині котла, росії вдалося просунутися на 5 км на північ.
Комар. російські бомби щонайменше двічі влучили в Новоселівку та Андріївку-Клевцове (біля лісу). Після того, як росіяни увійшли в Андріївку-Клевцове, українські війська зачистили їх. 46-та бригада виявила росіян поблизу Дачного. Український транспортний засіб відірвався на міні.
Український БПЛА спостерігає за дорожньою аварією росіян за 20 км від лінії фронту. російські позиції поблизу Комара були атаковані.
Запоріжжя. Весь тиждень Преображенка, як і значна частина фронту, перебувала під обстрілами касетними боєприпасами, артилерією та авіацією, але лінія фронту залишилася незмінною.
Український авіаудар знищив будівлю, яка, за повідомленнями, була командним пунктом роти.
Херсонщина. Дрон влучив в автобус поблизу Херсона. Коли українська поліція та рятувальники прибули на допомогу, автобус був влучений ще кілька дронів. Двоє людей загинули, шестеро отримали поранення.
Одещина. російський дрон влучив у компресорну станцію Орловка на кордоні з Румунією. Через неї проходили тестові поставки газу з Азербайджану. росія обурена тим, що Україна перекрила транзит російського газу через свій трубопровід, і тим, що Азербайджан обходить її.
Крим. П'ять російських винищувачів на авіабазі Саки були атаковані українським БПЛА, а один знищено.
Системи ППО в Криму продовжують зазнавати ударів. На відео зафіксовано, як зенітні ракети промахуються, а системи ППО та радари знищуються разом із катером. Один із уражених радарів входив до складу зенітного комплексу С-500 (також використовується в системах С-400).
Джерело: частина 1 та частина 2
