Головний редактор Wall Street Journal Джерард Бейкер цитує Маркса і Енгельса про "привида, який блукає Європою", але замість комунізму Європою крокує трампізм. Єдине, головний редактор ігнорує той факт, що цей привид створений і підживлюється Кремлем. Власне, як це і є в Америці, коли вся Адміністрація насичена агентами росії. Відтак картина, яку малює головред WSJ, перевертається з ніг на голову.
В Європі щось назріває, вважає головний редактор Wall Street Journal Джерард Бейкер. За його словами, її лідери приватно говорять про Дональда Трампа із поєднанням зневаги та страху, але публічно вдають повагу і шанобливість. Проте люди, якими вони нібито керують, починають звучати дедалі більше як американський президент. Європейські еліти доклали чимало зусиль, щоб загасити будь-які іскри трампізму, що долітали через Атлантику. Та нині в Європі відчувається, що підлісок тліє.
У Великій Британії, де контрреволюція проти глобалізму розпочалася з голосування за Brexit у червні 2016 року, настрої дуже напружені, зауважує головред WSJ. Найджел Фарадж, британський Дональд Трамп, який минулого тижня перебував у Вашингтоні, де демократи його розпинали на Капітолійському пагорбі, а друг у Білому домі обіймав, тепер є висхідною фігурою британської політики. Його партія "Реформа Британії", якої не існувало десятиліття тому, випереджає розгублену правлячу Лейбористську партію приблизно на 10 пунктів у соцопитуваннях.
Цими вихідними, за інформацією Джерарда Бейкера, вони провели свій щорічний з'їзд у Бірмінгемі, серці середньої Англії. Атмосфера дещо нагадувала концерт триб’ют-гурту Дональда Трампа. Бейсболки з написом "Make Britain Great Again" у стриманому британському бірюзовому, а не кричущо-червоному американському кольорі, розліталися з полиць. Як і на зборах MAGA, тут було чимало дивакуватого: один лікар сказав делегатам, що щеплення від Covid могли бути "суттєвим чинником" у нещодавніх діагнозах раку серед двох членів королівської родини."
Проте, за словами головреда WSJ, обличчя і голоси були справжніми і потужними, і знайомими кожному, хто бував на мітингах Трампа: звичайні громадяни, втомлені від зарозумілої однопартійної влади останнього десятиліття, втомлені від того, що істеблішмент диктує їм, що думати про імміграцію, мультикультуралізм, трансгендерність. І понад усе втомлені від того, що втрачають свою країну, її традиції і цінності на користь тих, хто їх зневажає.
У Франції, нагадує Бейкер, впав ще один центристський уряд. У понеділок парламент усунув з посади прем'єр-міністра Франсуа Байру, якого особисто обрав президент Еммануель Макрон: 364 голоси проти 194. Його наступник стане вже четвертим прем'єром Франції за рік. До президентських виборів ще півтора року, і лише Бог знає, скільки ще урядів зміниться до того часу. Та цей хаос лише розчищає шлях для партії, яку ЗМІ досі вважають парією. Марін Ле Пен, якій минулого року заборонили балотуватися на посаду через сумнівне судове переслідування, що нагадує деякі судові процеси проти Трампа, може бути змушена вийти з перегонів. Але її наступник, 29-річний Жордан Барделла, пропонує нове обличчя: він працював із Ле Пен над "детоксикацією" бренду, позбавляючи його старого смороду антисемітизму та неонацистської риторики.
Говорячи про бренди, що займаються "детоксикацією", варто згадати й Італію: Джорджа Мелоні незабаром відсвяткує свою третю річницю на посаді прем'єр-міністра – майже небачений для цієї країни строк, співмірний із довголіттям Рузвельта. Її партія "Брати Італії" має коріння у русі Муссоліні, проте вона вміло перетворила хаотичну коаліцію на стабільний популістський уряд, підносячи традиційні християнські цінності та жорстко виступаючи проти неконтрольованої міграції.
У Німеччині ще одна "уніпартійна" коаліція намагається впоратися з народним гнівомс. Канцлер Фрідріх Мерц зробив кілька похвальних кроків, як-от переконав своїх співвітчизників узяти більший тягар оборони країни. Але, залежний від соціал-демократів і загрузлий у повільних механізмах німецької бюрократії, він поступається позиціями на користь "Альтернативи для Німеччини", яку традиційні партії затаврували.
Те, що пробуджується в Європі, на думку головного редактора WSJ, є тим самим відкиданням культурного нігілізму істеблішменту, яке спонукало достатню кількість виборців в Америці двічі обрати Трампа президентом.
Імміграція у Великій Британії вийшла з-під контролю: за останні п'ять років до країни з населенням 66 мільйонів прибуло 3 мільйони іммігрантів. Соціальні наслідки вражають: від готелів у зелених, спокійних англійських містечках, переповнених біженцями, до лондонського студентства, третина якого складають мусульмани. Подібні виклики охоплюють Францію, Німеччину та Італію. Їхні економіки розчавлені фіскальною нестриманістю та захмарними цінами на енергоносії, частково спричиненими маренням зеленого екстремізму.
Ці антиестеблішментські рухи, наголошує Джерард Бейкер, набирають обертів у Європі вже протягом багатьох років. Але цьогорічною зміною є повернення Трампа до влади. Усвідомлення того, що Америка рішуче відмовилася від руйнівного самознищення, дало європейцям свободу думати і говорити те, що раніше було немислимо (хоча у Британії й досі можна потрапити за ґрати за жарт про чоловіків у жіночих туалетах).
Сам Трамп досі викликає суперечливі оцінки. Наступного тижня, коли він приїде до Британії з державним візитом, буде більше середніх пальців, ніж кепок MAGA. Але навіть ті виборці, які його зневажають, несвідомо переймають революційний дух руху MAGA. Один високопосадовий французький політик зізнався Бейкеру: навіть ті європейські виборці, що ненавидять Трампа, змушені визнавати його сильне лідерство – разючий контраст із їхніми власними слабкими керманичами.
"Привид блукає Європою, – писали Карл Маркс і Фрідріх Енгельс у передмові до "Маніфесту комуністичної партії" 1848 року. – Всі сили старої Європи уклали священний союз, щоб вигнати цей привид". На думку Бейкера, це влучний опис того, що відбувається зараз. Сьогоднішній привид – це не комунізм, а трампізм. Він так само перевертає політику і суспільство Європи.
Джерело: Wall Street Journal