Світ стрімко наближається до гострого дефіциту нафти. Американський аналітик Пітер Зейхан прогнозує, що вже між кінцем червня і початком липня світові запаси сировини впадуть до мінімально допустимого рівня – і далі економіку чекає удар.
Як передає "Хвиля", про це у своєму відео розповів Пітер Зейхан.
За підрахунками Зейхана, від початку війни з Іраном Перська затока недодає світу від 9 до 13 мільйонів барелів нафти на добу. Танкери, відправлені ще до війни, давно дійшли до портів – відтоді всі живуть зі старих запасів. Загалом світ уже недоотримав близько 1,25 мільярда барелів, і щодня з резервів доводиться діставати ще по 10-13 мільйонів.
Найдивніше, що ціни так і не обвалилися, а тому й попит майже не просів. Трохи зменшилося споживання авіагасу й дизелю, але загалом люди купують пальне так, наче проблема короткочасна.
Чому колапс не настав раніше? Зейхан називає два чинники. Перший – стратегічні нафтові резерви, які Міжнародне енергетичне агентство дозволило розпечатати ще два місяці тому. США – великий нетто-експортер нафти, тож власна сировина з резерву їм не потрібна. Близько 2-2,5 мільйона барелів на добу зі стратегічного резерву Штатів зараз ідуть через Атлантику до Європи, яка значно ощадливіше витрачає енергію.
Другий чинник – Китай. У нафтохімії там почали заміняти нафтопродукти переробленим зрідженим вугіллям. Це брудно, дорого й неефективно, але дає змогу економити нафту. Китайська нафтохімія споживає близько чотирьох мільйонів барелів на добу, і приблизно половину з них вдалося частково замінити вугіллям. Додайте мільйони крихітних електромобілів і енергомережу, що працює переважно на вугіллі, – і Азія отримала ще трохи запасу міцності.
Та все це вичерпається за наступні три-шість тижнів. "Ми дуже близько до зриву, якщо більше нічого не піде не так", – попереджає аналітик.
Коли стіну буде пробито, ціни злетять, бо сировини для переробки просто не вистачатиме. За цим прийде те, що Зейхан називає руйнуванням попиту: пальне подорожчає настільки, що частина економік і людей у деяких регіонах світу взагалі не зможе його купувати. Їхній попит зникне, доки ціни не відкотяться назад.
Масштаб аналітик оцінює як безпрецедентний. За його словами, востаннє світ переживав подібний обвал постачання не під час нафтових криз 1970-х чи 1980-х, а під час Другої світової війни, "коли топили все підряд".
Найсильніше вдарить по Північно-Східній Азії: цей регіон імпортує понад 90% нафти, і донедавна майже вся вона йшла саме з Перської затоки. Другою постраждає Європа – вона теж завозить близько 90% сировини, але має куди звернутися: Північна Америка, Північна та Західна Африка.
Зейхан додає, що навіть якби Перську затоку розблокували завтра, нафта потекла б не одразу: щоб знову запустити свердловини, потрібні місяці, а подекуди й роки. Тож літню кризу, на його думку, вже не відвернути – хоч би як завершилися переговори.