Ветеранська політика в Україні не може зводитися до гучних заяв, створення профільного міністерства чи призначення міністра із заступниками. У неї є потужний економічний вимір, і його вартість для бюджету з кожним роком лише зростатиме.
Як передає "Хвиля", про це у відео на своєму YouTube-каналі заявив колишній радник президента Олег Устенко.
Економіст звертає увагу: за міжнародним досвідом тема ветеранів виходить на пік – фінансовий, психологічний і політичний – приблизно через п'ять років після завершення війни. Саме тому, за його словами, готуватися до цього треба вже зараз.
Устенко перелічує, що держава мусить продумати наперед: медицину для ветеранів і окремо для тих, хто отримав інвалідність на війні, реабілітацію разом із психологічною підтримкою, перекваліфікацію та здобуття нових професій, протезування, санаторно-курортне лікування і житло. Окреме питання – інклюзивність не лише у великих містах.
"Просто побудувати парапет десь на переході на Хрещатику непогано, але точно не вирішує всіх питань, адже не всі ветерани й тим більше не всі люди з інвалідністю живуть у містах," – зазначив Устенко.
Він наголошує, що протезування має забезпечувати держава, а не сам ветеран повинен шукати на це гроші. Окремо потрібно мотивувати роботодавців брати на роботу ветеранів і людей з інвалідністю – через пільги та стимули, бо сама лише симпатія працедавця питання надовго не вирішить.
Усе це коштує грошей. За приблизними розрахунками Устенка, 100 000 ветеранів обходитимуться державному бюджету щонайменше в один мільярд доларів на рік. Якщо орієнтуватися на цифру близько 1,5 мільйона ветеранів, яка відповідає нинішнім реаліям, то сума сягне близько 15 мільярдів доларів щороку.
"Це 7% нашого поточного ВВП. Це величезна цифра. 7% ВВП – це в півтора раза більше, ніж витрачають зараз на сектор безпеки й оборони країни-члени НАТО," – підкреслив він.
Для порівняння: країни Альянсу мають вийти на рівень видатків у 5% ВВП на оборону лише до 2037 року. Брати ці кошти в борг, на думку Устенка, не вихід – розраховувати, що 7% ВВП дадуть у вигляді кредиту союзники й партнери, нереалістично.
Гроші, переконаний економіст, доведеться заробляти самим. Головний важіль – значне економічне зростання: чим швидше зростатиме економіка, тим меншою буде частка ВВП, яку держава витрачає на ветеранів. Зростання на 10% за два роки, за його оцінкою, дало б змогу знизити показник із 7% до 6% ВВП.
За словами Устенка, темпи зростання мають бути відчутно вищими за ті 5% на рік, про які говорять політики й експерти. Паралельно потрібні жорстка бюджетна дисципліна, ревізія та пріоритизація всіх витрат, а частину менш критичних проєктів варто відкласти на пізніше.
Не виключає економіст і змін у податковій системі. Різко піднімати податки ризиковано – це може розширити тіньовий сектор замість додаткових надходжень. Різке зниження загрожує просіданням дохідної частини бюджету. Бізнес, додає він, не надто довіряє рішенням держави й має переконатися, що правила не змінюватимуться.
"Сентиментальні розмови з прапорами, піснями й танцями недостатні. Людям треба дати матеріальну основу для їхнього теперішнього й майбутнього життя. Вони дуже багато зробили для держави," – підсумував Устенко.