Володимир Путін заявив, що бачить близьке завершення війни, яку сам називає "конфліктом", а в українських ЗМІ заговорили про можливу заморозку бойових дій уже в серпні. Та політичний аналітик Ігар Тишкевич радить не поспішати з оптимізмом – реальні переговори про мир, за його прогнозом, стартують не раніше осені.
Як передає "Хвиля", про це Тишкевич розповів у відео на своєму YouTube-каналі.
Аналітик звертає увагу на дві свіжі новини. Агентство Reuters повідомило, що наприкінці травня на Гаваях відбулися консультації між військовими США та Китаю про зниження напруги на морі й у повітрі. А гонконгське видання South China Morning Post написало, що під час саміту в Пекіні Трамп просив Сі вплинути на Путіна щодо завершення війни, визнавши, що зусилля Вашингтона поки не дають результату.
За словами Тишкевича, він перепитав знайомих, дотичних до китайської зовнішньої політики. Саму просьбу Трампа вони не заперечували, але коментувати щось понад написане відмовилися.
Швидке підключення Китаю до мирного процесу аналітик вважає малоймовірним. Консультації щодо заморозки війни йдуть в американському треку, де посередником і вигодонабувачем виступають лише США. На других ролях Пекін грати не буде.
"На рівних – так, на підіграші – ні," – так аналітик описує позицію Пекіна.
Тишкевич пояснює, що Китаю немає куди поспішати. Поки Росія дедалі більше залежить від нього технологічно й економічно, перетворюючись на сировинний придаток, Пекін лише виграє від затягування. Аналітик ілюструє це образно.
"Чим більше російський ведмідь своїм носом заліз в український капкан, тим щасливіша панда, яка акуратно стоїть позаду," – каже він.
На додачу, за оцінкою аналітика, Китай поступово розбирає колишню російську зону впливу: Центральна Азія йде під Пекін, а Грузія плавно зсувається від російської орбіти ближче до китайської – через глибоководний порт та інвестиції в енергетику. Час грає на Китай.
Окремий чинник – Євросоюз. Європейські держави хочуть переформатування переговорних рамок і місця за столом, і тут їхні інтереси збігаються з китайськими. Тишкевич нагадує про візит Фрідріха Мерца до Пекіна, коли він і Сі заявили про потребу нових рамок переговорів за участю всіх зацікавлених сторін.
Звідси – питання таймінгу. Просто віддати тему Китаю Трамп не може, бо це визнання слабкості. Єдиний "красивий" вихід, на думку аналітика, – американо-китайський саміт 24 вересня у Вашингтоні, де Трамп зможе подати залучення Пекіна як успіх власної дипломатії. Тому до цієї дати різкого переформатування рамок Тишкевич не очікує.
Далі аналітик вибудовує орієнтовний графік: вересень – формування рамок, жовтень-листопад – сторони висловлюють позиції, листопад-грудень – у кращому разі "викручування рук" і вихід на якусь мирну угоду. До того моменту Путін, за словами Тишкевича, чудово розуміє, що має час щонайменше до кінця вересня.
У ці місяці, прогнозує аналітик, Росія намагатиметься активізуватися на фронті та продовжить ракетно-дронові удари, попри дефіцит ракет. Усередині країни Тишкевич очікує спробу мобілізувати суспільство на страху – він порівнює це з настроями напередодні Другої чеченської війни. Оголошення додаткової мобілізації окремим указом аналітик вважає вірогідним.
З українського боку, за оцінкою Тишкевича, ставка – на планомірне знищення російської нафтової та, можливо, хімічної промисловості. Фінансової "подушки", яку РФ створила завдяки високим цінам на нафту, за його словами, вистачає приблизно до вересня – звідси й знову та сама дата.
Єдиний варіант, за якого війну можуть заморозити раніше, аналітик називає вкрай малоймовірним і навіть фантазійним. Ідеться про "обмін": Китай допомагає США завершити війну в Україні, а Вашингтон у відповідь заплющує очі на дії Пекіна щодо Тайваню.
"Тайвань для Китаю важливіший, ніж Росія і навіть ніж Україна," – пояснює Тишкевич, чому лише такий сценарій змусив би Пекін реально викрутити руки Путіну.
Головне завдання української дипломатії зараз, на думку аналітика, – навчитися працювати з китайськими інтересами та говорити з Пекіном не про допомогу, а про перспективи спільних геоекономічних проєктів. Тоді, за його словами, восени умови для розмов про мир можуть виявитися значно кращими, ніж нинішній план Віткоффа-Дмитрієва.