Багатьом не подобається, коли я пишу про російські воєнні невдачі, про економічну кризу в росії, про поступовий занепад всіх імперських «скрєп».
Вони вбачають в цьому створення марних очікувань швидкого замирення чи навіть швидкої перемоги чи навіть швидкого розпаду росії. Щось на кшталт два-три тижні.
Але я ніде такого не говорю. Я постійно підкреслюю, що швидко не буде. Що Трамп не прийде – порядок не наведе. Що розмови про швидкий мир і вибори вже за кілька місяців – марні й шкідливі.
Але і в протилежний бік не треба хилитися. Розмови про столітню війну, про наступні війни, в яких знову й знову воюватимуть наступні покоління українців, – не менш шкідливі. Вони створюють хибне відчуття безнадії, а саме цього прагне ворог. Битися в умовах безнадії можуть лише дуже сильні особистості, а таких за визначенням небагато. Більшості людей потрібна надія.
І надія справді є. Жодна війна не безкінечна. Жодна імперія не вічна.
Розмови про російсько-шведську війну, що тривала 21 рік, чи про Столітню війну не враховують принципової відмінності: давні війни – це кілька коротких рішучих битв невеликих професійних армій, між якими роки маневрів і підготовки. Індустріальні війни нашого часу – це щоденні бойові зіткнення сотень тисяч чи навіть мільйонів людей. Зовсім різні речі.
Війна як лісова пожежа – сама випалює матеріал для свого продовження. Це не означає, що лісова пожежа є несерйозною, що вона швидко закінчиться, що не потребує протидії. Це означає, що вона не вічна й не безкінечна.
Зневіра – ще гірше лихо, ніж марні сподівання. Бо не впадати в марні сподівання можна навчитися. А зі зневіри виходу нема.
«Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися», – казав Віктор Франкл, в'язень концтабору, вчений, психіатр.
Щоб війна закінчилася, нам всім треба перемкнутися на режим війни. Поставити перемогу першим пріоритетом свого життя. Тому що все решта – особисті здобутки, розвиток бізнесу, політичні перемоги, відновлення громад тощо – є наслідком завершення війни та сталого миру. Не буде сталого миру – не буде нічого.
Війна не завершується від мирних заклинань. Війна завершується тоді, коли накопичується критична маса зусиль. Ми ще далекі від цієї точки. Давайте наближати.
Читайте також:
- «Віддайте п’ять областей!» Агресор та жертва поговорили віч-на-віч
