Президент України Володимир Зеленський закликав до особистої зустрічі з Володимиром Путіним, а в Європі тим часом серйозно обговорюють призначення власного посланця для переговорів з Москвою. Колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен переконаний: без стратегії "миру через силу" ці розмови ризикують перетворитися на відволікання.
Як передає "Хвиля", про це він пише в колонці для The Economist.
"Після зустрічей і з Володимиром Путіним, і з Дмитром Медведєвим можу запевнити вас: вони поважають лише силу," – написав Расмуссен.
Європа, за його словами, почала закривати прогалини, які залишили США: Німеччина показала реальне лідерство грошима і зброєю, Франція з Британією зібрали "коаліцію охочих". Але цього замало. Висновок автора жорсткий – Вашингтон більше не прийде Європі на порятунок. Тому перед призначенням переговірника континент має зробити три речі.
Перший крок – сильніше обмежити воєнну економіку Путіна. Расмуссен закликає підтримати глибокі удари України по російському ВПК і запровадити санкції проти країн та компаній, які живлять балістичну програму РФ. У неї, пише він, дві ахіллесові п'яти: хімічні прекурсори для твердого ракетного палива з Китаю та Узбекистану і західна мікроелектроніка, що потрапляє в Росію через Китай, Гонконг та Центральну Азію.
Цифри поки не на користь Києва. Росія виробляє близько 850 балістичних ракет на рік, тоді як США випускають приблизно 600 перехоплювачів Patriot і зосередилися на поповненні власних запасів. Тож найкращий внесок Європи у протиповітряну оборону – не дати Москві виробляти ці ракети взагалі.
Окрема ціль – тіньовий флот. Майже половина морського експорту російської нафти йде через Балтійське море, нерідко на танкерах, що вже під санкціями, і через вузькі точки, які контролюють країни ЄС і НАТО.
Другий крок – прискорити відбудову української енергетики. Путін б'є по мережі з однією метою: зламати українське суспільство ще до того, як буде накритий стіл переговорів. Часом Україна мала лише 10 гігаватів доступної генерації проти майже 60 до війни. Расмуссен пропонує демонтувати десятки виведених з експлуатації вугільних і газових станцій у ЄС і перевезти обладнання в Україну – це можна зробити швидко і за помірні гроші. Кожен відновлений мегават у Києві, Харкові чи Одесі до зими стане важелем у майбутніх переговорах.
Третій крок – чітко показати, що майбутнє України в ЄС. Вступ – єдина гарантія безпеки, яку Москва не може ветувати, і сам по собі він, за оцінкою автора, стане формою поразки Росії. Расмуссен визнає: наступник Віктора Орбана Петер Мадьяр, імовірно, зніме вето на вступ України, але виступає проти прискореної процедури. Вихід ексгенсек бачить у переході від одностайності до кваліфікованої більшості в зовнішній і оборонній політиці ЄС.
"Залишити цю країну на невизначений час у сірій зоні з напівобіцянками, які ніколи не виконуються, було б зрадою цих жертв і зеленим світлом для Путіна спробувати знову," – підсумував він.