Місія Міжнародного валютного фонду вже працює в Києві, і від результату цих переговорів, на думку економіста Олега Устенка, залежить значно більше, ніж черговий транш. Україна, за його словами, не виконала більшої частини того, що сама ж і пообіцяла для продовження програми – і тепер шукає, на кого перекласти провину.
Як передає "Хвиля", про це у своєму відеоблозі розповів гарвардський економіст і радник президента у 2019-2024 роках Олег Устенко. Повний розбір ситуації він опублікував на авторському каналі.
У Вашингтоні, пояснює Устенко, кажуть, що МВФ тримає ключі від воріт. Працює Фонд – працюють й інші кредитори та міжнародні організації. Зупиняється програма з МВФ – і до країни фактично ніхто більше не заходить. Тому розмови в стилі "та пошлемо МВФ подалі, обійдемося грошима ЄС" він називає міркуваннями тих, хто не володіє ситуацією.
Сама програма розширеного фінансування (Extended Fund Facility) – це трохи більше ніж вісім млрд доларів на тривалий період. Цього року Україна за найоптимістичнішим розкладом може отримати додатково близько 2,5 млрд доларів. Сума невелика, якщо порівняти з 90 млрд євро допомоги від ЄС на два роки. Але справа не в ній.
Проблема, наголошує економіст, у самій логіці співпраці. За всю історію відносин з Фондом Україна не довела до кінця жодної програми так, як її було підписано. "Реально жодну програму не було завершено за планом, який підписували з МВФ", – констатує Устенко. Завжди щось зривалося.
При цьому, нагадує він, умови програми формує не Фонд, а сам уряд. Лист про наміри підписують послідовно голова Нацбанку, міністр фінансів і прем'єр, після чого його візує президент. Тобто це українські пропозиції. Але політики традиційно перекладають стрілки на МВФ: мовляв, це Фонд вимагає того чи іншого. "Хто вам сказав, що це вимагає від нас МВФ?" – запитує економіст.
Логічно було б, перш ніж брати зобов'язання, узгодити їх із Радою, яка голосуватиме за відповідні закони, і пояснити людям, навіщо це потрібно. Устенко описує це як продаж слона: товар треба помити, прикрасити, вивести до депутатів і до народу й переконати, що слон гарний і потрібний. Натомість Мінфін, за його словами, вирішив, що "слона куплять і так", і нікому нічого не пояснював – ні депутатам, ні населенню.
Йдеться, зокрема, про податок на посилки. Це не примха МВФ, а одна з умов на шляху до ЄС, де подібні правила вже діють. "Ми в Європу чи куди?" – ставить питання Устенко. Якщо до Європи, то виконувати доведеться кожен пункт, а не вибирати з меню те, що подобається.
Найгірший сценарій – пауза в програмі. Якщо Україна не виконає хоча б частину взятих зобов'язань, фінансування з боку ЄС одразу опиняється під загрозою. А це близько 50 млрд доларів цього року (45 млрд євро). Без цих грошей виникає питання: чим закривати дефіцит держбюджету, який цьогоріч становить 45 млрд доларів?
До того ж дві третини європейських коштів – приблизно 35 млрд доларів – мають піти на сектор безпеки й оборони, причому не "живими" грошима, а зброєю, яку купують для України європейці. Власний оборонний бюджет країни Устенко оцінює у 65 млрд доларів. Без зовнішнього фінансування під ударом опиняються і закупівлі озброєння, і соціальні виплати – пенсії, зарплати вчителям, лікарям, усім бюджетникам.
Шанси, що програму поставлять на паузу, економіст називає більш ніж реальними, а наслідки – катастрофічними. Вихід він бачить простий: взяти відповідальність і виконати бодай частину обіцяного. "Програма критично важлива для країни", – підсумовує Устенко. І наводить старий анекдот: щоб виграти в лотерею, треба хоча б купити лотерейний квиток. МВФ, на його думку, такий шанс варто дати.