Сучасна глобальна політика перетворюється на театралізоване шоу, де ключові гравці замість вирішення реальних криз займаються консервацією власного статусу. Вибір між лідерами з ознаками вікових відхилень та ігнорування територіальних загроз свідчать про глибоку системну кризу, яку еліти намагаються видати за продуману стратегію.
Про це повідомив політичний психолог Всеволод Зеленін в ефірі політолога Юрія Романенка.
Аналізуючи стан справ у провідних державах світу, експерт зазначив, що нинішня політична кон'юнктура сприяє висуненню лідерів, які є зручними для системи, а не ефективними для розвитку. Це призводить до того, що на чолі найбільших економік світу опиняються люди, чия адекватність викликає серйозні сумніви у фахівців та суспільства.
"З точки зору соціальної психології лідером стає той, хто всіх влаштовує. Він влаштовує всіх для вирішення тих завдань, які люди бачать як актуальні. Наполеон був лідером, який вирішував питання, потрібні для Франції, незважаючи на всі свої дивацтва. А сучасна Європа, сучасний Китай, сучасна Америка, мабуть, їх влаштовує – інакше б вони не гралися у ці гонки старих маразматиків: Трамп, Байден… Це фактично вибори з кого? Як американська політична еліта змогла дойти до такої ситуації, що вони мають обирати між двома людьми з деменцією або якимись старечими відхиленнями в сучасному світі?" – зазначив Зеленін.
Така ситуація, на думку експерта, свідчить про свідоме бажання еліт законсервувати систему, де реальна влада зосереджена в руках тих, хто стоїть за лаштунками. Поява на публічній арені персонажів, які більше нагадують героїв шоу, ніж державних діячів, перетворює стратегічне управління на низькосортну розвагу для мас, де навіть замах на життя стає частиною сценарію.
"Це означає тільки одне: їх влаштовує, щоб там нагорі, як у нас Брежнєв, був якийсь такий товариш, який або засинає, або робить неадекватні заяви, усіх розважає. Як на нещодавньому вечорі, де в Трампа стріляли: коли його представляли, сказали, що він нас усіх сьогодні розважить. Усім цікаво, здорово. Вони вирішують якісь свої питання, а у дідуся свої розваги. Його прессекретар Керолайн Левітт сказала, що буде весело, тут постріляють, тут буде щось ще – ну і постріляли теж. Після цього Трамп сказав, що він раніше не був готовий до стрільби, а тепер він знову готовий, наче в нього не стріляли перший раз. Загалом усе це тхне серйозним політичним цирком", – підсумував психолог.
Таке прагнення до стабільності будь-якою ціною спостерігається не лише на Заході, а й у авторитарних режимах Сходу. Політичні лідери дедалі частіше обирають шлях ігнорування складних викликів замість їхнього подолання, що безпосередньо впливає на долю України та ставлення міжнародних партнерів до війни.
"Те саме ми спостерігаємо: Сі Цзіньпін усіх, за великим рахунком, влаштовує. Усі вони мріють – і Путін у тому числі – що вони будуть у такому законсервованому стані правити вічно або, принаймні, дуже довго. Їм це все подобається. Про європейських політиків у тому числі: вони не те що відмовляються бачити проблеми, які треба вирішувати, вони просто не в змозі їх вирішити. А оскільки не в змозі – давайте будемо їх нівелювати. Скажемо: "Нічого страшного". Ну ось Україна, як сказав Мерц, має зрозуміти, що якась частина її території перестане бути українською. Ось просто так. Давайте все вирішимо по-простому: якщо у вас не виходить відбити, мы не збираємося вам допомагати, ми не хочемо взагалі у все це вв'язуватися. Ми просто не можемо вирішити задачу, тому ми просто не будемо її вирішувати", — пояснив психолог.
Зеленін акцентував увагу на тому, що за подібною риторикою часто ховається звичайна неспроможність діяти. Коли політик не здатний на рішучі кроки, він починає применшувати значущість проблеми, що є класичним симптомом "політичної імпотенції", яка паралізує навіть великі переговорні процеси.
"Ознакою імпотенції є ситуація, коли людина не може і вдає, що вона, власне, і не хотіла нічого. У неї не виходить, і я зараз кажу не тільки про секс. Імпотенція, тобто відсутність потенції в науці чи в політиці – це вдавати, що це вже неважливо. Згадаймо мляві переговори з Іраном. Трамп зробив заяву, що вони надіслали йому повідомлення про свій крах. Ми вже неодноразово чули ці заяви. Наскільки йому цікаво це завершувати – ми не знаємо. Питання в тому, чи може він", – зазначив експерт.
Фінальним етапом такої деградації стає спроба видати будь-яку поразку чи непередбачувану подію за частину першочергового плану. Цей метод дозволяє елітам зберігати обличчя перед виборцями, навіть коли реальність повністю виходить з-під їхнього контролю.
"Усе йде за планом, як казав Путін – "операція йде за планом". Фактично зараз йому нагадають і скажуть: "У вас у планах було Туапсе?". Це теж було в планах. У психології це називається утилізацією. Як це працює? Що б не сталося, ми заявляємо, що це і було заплановано. Як ми утилізуємо картон чи макулатуру і кажемо: "Ну ось воно таке є". Ми беремо це на озброєння і стверджуємо, що саме так і збиралися все зробити. І цей утилізаційний спосіб ведення політики, що для мене як для політичного психолога стає цікавим, ми спостерігаємо вже майже у всіх гравців, яких ми до середини десятих років XXI століття вважали ключовими", – підсумував Всеволод Зеленін.