Європа дедалі серйозніше готується захищати себе з мінімальною допомогою США або взагалі без неї. І майже в кожному сценарії, який зараз прораховують європейські штаби, центральною опорою континентальної оборони стає Україна. Так вважають автори Foreign Policy Ліана Фікс і Пол Стейрс із Ради з міжнародних відносин.
Як передає "Хвиля", про це йдеться в аналітичній статті для Foreign Policy.
Настрої в європейських столицях автори описують через образ кота Шредінгера: НАТО для них одночасно живе і мертве. Живе – бо союзники й далі роблять та кажуть усе, що й раніше, аби стримувати Москву. Мертве – бо покладатися на Вашингтон, як колись, уже не виходить.
Тому Європа імпровізує. На рівні ЄС чиновники моделюють, як можна задіяти статтю 42.7 – найближчий аналог п'ятої статті НАТО – якщо Альянс виявиться паралізованим. Париж і Берлін створили окрему ядерну групу, щоб обговорити роль французького арсеналу в загальноєвропейському стримуванні.
У навчальному сценарії, який Рада з міжнародних відносин нещодавно провела з європейськими урядовцями та експертами, дія розгорталася у 2029 році. Вихідна точка – крихке перемир'я в Україні та ізоляціоністський уряд США, що шукає нормалізації з Росією і виходить із НАТО. Відчувши шанс, Росія тисне на Європу: спершу вимоги, далі удари звичайною зброєю та ядерні погрози.
За сценарієм європейські учасники здебільшого спиралися на Україну – як на плацдарм для ударів у відповідь на атаки Росії по території НАТО. Українська сторона припускала, що її армія могла б захищати і східний фланг Європи. Якщо впаде Україна, наступною стане Європа – таким був висновок учасників.
Чому саме Київ? Україна має найпотужнішу сухопутну армію звичайного типу в Європі, загартовану роками боїв високої інтенсивності. Її спроможності у дронах, ППО та штучному інтелекті перевірені в бою так, як не може похвалитися жоден європейський арсенал.
Баланс витрат і вигод зміщується вже зараз. Поки що саме Європа тримає Україну на плаву: з січня по квітень союзники щомісяця виділяли близько двох мільярдів євро нової військової допомоги – на додачу до 90 мільярдів євро фінансового порятунку. Але підтримка дедалі більше стає вулицею з двостороннім рухом.
Дронові технології та спільне виробництво в Україні й поза нею виходять на перший план у військових відносинах з Києвом. Європейські фонди на дрони для України зросли вчетверо – з 400 мільйонів євро у 2022 році до 1,6 мільярда лише за перші чотири місяці цього року. Після вторгнення російських дронів у Польщу торік у вересні європейці почуваються вразливішими, ніж будь-коли.
Був час, коли в Європі дивилися на українські зусилля зверхньо. Голова німецької Rheinmetall Армін Паппергер ще недавно зневажливо назвав українську оборону від дронів "грою в Lego" – мовляв, це не рівень високих технологій західного ВПК.
Тепер європейські військові планувальники знають краще. Вони розуміють, що Україна тримає для них лінію фронту, а завершення нинішньої війни вивільнило б російські війська для тиску на східний фланг НАТО. Їхні власні армії не витримали б і кількох тижнів тієї дронової війни на виснаження, яку українські військові ведуть щодня.
Слабкість Європи підвищує цінність України – а отже, і обґрунтованість українських вимог в обмін, як-от повноправний вступ до ЄС. Київ це розуміє. На цьогомісячному саміті G7 президент Володимир Зеленський наполягав на пришвидшеному членстві.
"Не всі лідери люблять такий формат – швидкий шлях, бо хочуть зрозумілих і чітких кроків для всіх. Але ми не всі, з усією повагою. Ми у стані війни, і нам потрібні нестандартніші кроки", – сказав Зеленський.
Поступово в полі зору з'являється навіть членство України в НАТО – якщо Альянс стане суто європейським. За ядерною, повітряною та морською міццю Київ поступається Франції та Британії, але в протистоянні з Росією сильнішої держави в Європі немає. Тому головне питання для Європи зараз – не скільки коштує підтримка Києва, а що сама Європа може запропонувати Україні навзамін.