1. Трамп, як завжди, казав, що закінчить війну в Україні ще до офіційного вступу на посаду, якщо переможе.
2. Трамп констатував: Україна програє війну через брак ресурсів і залякав «українці закінчуються», а російські війська здатні окупувати всю територію України
«У них закінчуються люди. У них закінчуються солдати. Вони втратили так багато людей. Це так сумно. Вони втратили так багато людей, вони втратили ці чудові міста із золотими куполами, яким тисяча років, і все через нього [Байдена] та його дурні рішення”.
3. Трамп заявив, що Байден, на його думку, підштовхував Москву до війни в Україні.
«Насправді, я думаю, він заохочував Росію до вступу у війну».
«Я ніколи в житті не чув стільки брехні», – реакція Байдена.
4. Трамп: умови Путіна (віддати 4 області в адміністративних кордонах) «неприйнятні». Це єдина новація серед публічних заяв Трампа.
5. Байден: якщо РФ переможе в Україні, може вибухнути масштабніша війна.
»Якщо хочете війни – просто дайте Путіну взяти Київ». «Кремль хоче відновити те, що було частиною Радянської імперії, він хоче не просто частину, він хоче всю Україну».
==
Загалом формат дебатів визначали дві речі: вік кандидатів (78 і 81 рік) і досягнення команди Трампа, котра в якийсь спосіб переконала його облишити звичну агресивну манеру виступів.
Всі очікували, що Байден буде раціональним, а Трамп – емоційним і алогічним, буквально плюватиметься з трибуни експресивними заявами. В реальності Трамп виступав дуже раціонально, на що Байден відповідав неочікувано різко – настільки агресивно, наскільки спромігся (вислови на кшталт «лоха» – дотепер Байден дозволяв подібне хіба на адресу Путіна). Однак ефект зіпсував тихий і млявий голос Байдена, дуже нечітка дикція (багато американців скаржаться, що просто не зрозуміли слова) і повільність реакції.
Підсумок 33% : 67% Байден : Трамп (майже дзеркально до перших дебатів між Трампом і Байденом ще перед виборами 2020 року: тоді було 60% : 28% на користь другого). З іншого боку, перемога в дебатах ще нічого не визначає. Гіларі Клінтон виграла дебати в Трампа, але програла вибори.
Проте ми маємо враховувати, що до листопада може трапитись все що завгодно. Байден фізично виглядає чимдалі гірше – це реальність. Але зараз ніхто крім Байдена не може прийняти рішення про заміну кандидата. Що би не казали політики, медійники, аналітики, політичні суперники.
І за будь-яких умов на Байдена працює вся попередня історія США: коли діючий президент в 99% виграє вибори на другий строк. За останні 20-30 років це відбувалось завжди – крім каденції Трампа. І тепер це грає проти нього. Плюс об'єктивно соціально-економічна ситуація в США за каденції Байдена поліпшилась: про це однозначно каже статистика. З іншого боку, американці живуть краще, однак не вірять в це – а вірять хайповим заголовкам і скандальним паблікам республіканців (а також російському інформаційному лобі в США).
Щодо нашого інтересу, то ми можемо сподіватись на перемогу Байдена. Але маємо враховувати і можливу перемогу Трампа. І не сприймати це апріорі трагедією «все пропало».
Адже цю паніку здебільшого породжено тим, що ми живемо російськими наративами: російські експерти майже десятиліття розповідають нам на наших телеканалах, в ЗМІ, що Трамп був завербований КГБ через проституток в готелі колись і тому тотально контролюється Путіним (хоча давно доведено, що це фейк, продукований демократами). Тільки тому в нас Трамп – «агент ФСБ», «нерозумний», «розпусний», а Байден – ідеал.
Насправді Трамп має чистий бізнесовий підхід: розробляє план, пропонує, діє відповідно до реакції. Він запропонує певний мирний план. Якщо Україна відмовляється – Трамп припиняє підтримку. Якщо Росія відмовляється – Трамп в 3-4 рази збільшує підтримку України і дотискає РФ. З принципу. Щоб так чи інакше, але підсумок був «я розрулив ситуацію і завершив війну». А що саме буде цим «завершенням» – компроміс чи вдушення Росії – Трампу не настільки принципово.
Це прагматичний і достатньо очевидний підхід. Бо коли Байден каже понад 2 роки «Ми вас підтримуватимем до кінця/ скільки буде потрібно» – то насправді це дуже розпливчасте твердження. В його концепції «поступової ескалації» визначити «коли кінець» і «скільки саме потрібно» нереально.
Тим більше, що це очевидно не тільки Трампу й нам, але вже цілому світу: Байден як «політик компромісу» (жодного дійсно радикального рішення за весь час) упустив контроль над ситуацією і програв – через уникнення різких, однозначних і швидких рішень.
Це вже практично всі кажуть відверто: якби нам по максимуму допомогли на початку, коли ЗСУ мали реальні успіхи, то ситуація була би інша і на фронті, і в Росії. А байденівська політика «поступової ескалації» зіткнулась з прагматизмом Путіна: той бачить, що США щось дають, але мало і з запізненням – тобто, Росія має час підготуватись і успішно протистояти (що й робить – навіть тепер це повторюється з так давно очікуваними нами F-16). Відповідно, нічого критичного не станеться навіть якщо США не припинить підтримувати Україну.
Отже, ще раз: в України є свій інтерес щодо політики США. Але в нас, якщо розбиратись раціонально, немає фаворитів в передвиборчих перегонах Америки.
В сенсі, не варто розводити паніку «Байден програв дебати, Трамп переможе – і Україні кінець!».
