Державна бюрократія та класичні заводи поступаються ефективністю новітнім приватним компаніям, які здатні масово випускати озброєння.
Про це повідомив політолог Юрій Романенко у своєму моноефірі, коментуючи інформаційну кампанію проти компанії-виробника далекобійних ракет та дронів Fire Point.
Політолог звернув увагу на визначальну роль людського капіталу в сучасних військових конфліктах. За словами експерта, перемагає та сторона, яка здатна максимально ефективно конвертувати ресурси в результат. Аналітик зазначив, що технологічна досконалість одиничних зразків зброї часто поступається масовості та прагматичності.
"Ось ця здатність підтягувати проривних людей, не шкодувати ресурсно цих людей, давати їм зарплати є надзвичайно важливою. Війна – це конкуренція організацій. І та організація, яка за менші ресурси виробляє більше продукції, що дозволить більше економити людські життя, дозволяє більш ефективно завдавати ударів по ворогу, має шанс виграти", – заявив політолог.
За словами Романенка, історичний досвід Другої світової війни яскраво демонструє переваги індустріального підходу. Аналітик зазначив, що гітлерівська Німеччина програла битву економік, незважаючи на наявність передових розробок. Разом з тим Сполучені Штати зробили ставку на конвеєрне виробництво техніки у колосальних масштабах.
"Для Третього рейху той факт, що він виробляв більш складну і навіть більш ефективну зброю, не став вирішальним. Американці зуміли налагодити виробництво дальніх бомбардувальників у таких обсягах, про які Третій рейх міг тільки мріяти. Тобто вони зробили там всього лише кілька десятків важких бомбардувальників. Тоді як американці десятки тисяч їх виробили і "Ліберейтори", і літаючі фортеці B-17, і вінець цього всього B-29. Машин, яких вони наклепали у величезній кількості, вистачало для того, щоб вирішувати завдання", – пояснив Романенко.
Разом з тим фахівець проводить паралелі між минулим століттям та сучасним протистоянням. За словами експерта, масове виробництво надійної зброї є єдиним способом зберегти життя військовослужбовців. Політолог звернув увагу, що класичні оборонні підприємства часто виявляються нездатними швидко адаптуватися до потреб фронту.
"Американці виграли війну за рахунок того, що зуміли в промислових величезних масштабах налагодити ефективну хорошу зброю і забезпечити нею своїх людей. За допомогою численної зброї задавлювати ворога технологічною перевагою, яка дозволяла підтримувати перевагу в живій силі. Вони не обнуляли живу силу, вони її підтримували. Ось так ось це працює. І "Нептун" чи "Вільха", які є непоганими ракетами, не можуть вироблятися у великій кількості, тому що їхня організаційна модель склалася в інший час", – зауважив Романенко.
Аналітик зазначив, що глибока бюрократизація державного сектору гальмує розвиток військових технологій. За словами Романенка, справжній прорив стався завдяки залученню спеціалістів із цивільних галузей економіки. Політолог звернув увагу на те, що айтівці та приватні інженери змогли запропонувати недорогі та дієві рішення.
"Вона забюрократизувалася і люди в голові просто не можуть вийти за рамки сформованих уявлень, тому що вони все життя в цій темі. І як наслідок, вони стали заручниками свого успіху в минулому, який визначався ВПК Радянського Союзу, в якому це було народжено. Якщо ми подивимося на успіхи України в цій війні, то ми побачимо, що Fire Point не є єдиним піонером і революціонером. Ми бачимо, як в інших сферах, чи то дрони-бомбардувальники, дрони-розвідники, морські дрони, всюди стався прорив там, де у військову тему прийшли цивільні. Де прийшли компанії з IT, з якихось інших сфер, які досягли божевільних успіхів, тому що вони зуміли поєднати проривні інноваційні рішення з існуючими цивільними технологіями", – наголосив Романенко.
За словами експерта, поява потужних приватних компаній у сфері оборони змінила правила гри. Аналітик зазначив, що масштабне фінансування цих проектів одразу привернуло увагу зацікавлених сторін. Разом з тим, успішна діяльність таких підприємств почала ламати плани зовнішніх гравців щодо формату завершення війни.
"І за рахунок цього дешево і сердито почали вирішувати ті завдання, які з якоїсь причини український ВПК і ВПК західних країн не могли вирішити. У них не було тих обмежень корпоративних, державних і так далі, які не дозволяли отримувати необхідний результат. І тому насправді Fire Point – це просто флагман ось цього прориву українського технологічного, який стався, але не єдиний. Просто найгучніший прорив, найвідоміший і наймасштабніший у тому числі, тому що туди вливалися величезні гроші за українськими мірками. І як наслідок, це почало привертати увагу зовнішніх гравців, для яких ця ситуація виявилася шкідливою для їхніх інтересів", – резюмував Романенко.