Про саміт миру.
От здавалося б. Усі розуміють, що на саміті у Швейцарії 15-16 червня не буде прикладного рішення, яке негайно призведе до миру. Але дії різних субʼєктів гео/політичного процесу тривають. Відкрито і закрито. Зокрема, Китаю, який серед інших дій лобіює свій «мирний план», як пише Reuters.
Виходить, є значущість, за яку змагаються. За підхід. Уже стало відомо, що на саміті буде дещо менша кількість учасників, ніж зазначена раніше. Це повʼязано не з альтернативним планом Китаю чи когось іншого. А з тим, що в підсумкове комюніке, яке планується підписати за результатами саміту, вдалось внести суттєві корективи – на користь України. І це, поза сумнівом, правильно, навіть якщо кількість його підписантів зменшиться.
Правильно, бо йде боротьба за підхід, формулювання руху до миру. Китай, думаю, і далі просуватиме свій підхід, використовуючи у якості основного аргументу – необхідність присутності обох сторін. Але це, скоріше, не про мир, а про досягнення тимчасового компромісу щодо активних військових дій/ зняття ризиків на окремих напрямках, наприклад, ядерної зброї. Китаю це під силу, тому він і використовує цю тему/нішу.
Глобально ж, для нас важливо закріпити формулювання «справедливого миру», у той час як Росія хоче обміняти подальшу війну на незворотність повернення Україні окупованих росіянами територій.
Щодо прикладних рішень, то вони, як і раніше, залежать від ситуації на фронті.
Читайте також:
- Хто має представляти Росію на мирному саміті
- Чому вибори до Європарламенту стали викликом для Макрона?
- Результати виборів до Європарламенту: Україні слід напружитися?
- Вибори до Європарламенту і Макрон після програшного результату
- Вибори до Європарламенту. Над чим варто задуматися Порошенку і Тимошенко
- «Ми зараз у 1938 році». Війна Путіна в Україні – невивчені уроки історії