Динозаври, ймовірно, не зникали до падіння астероїда — нове дослідження показує, що уявне зниження різноманіття видів могло бути спричинене прогалинами у викопних рештках, а не реальними тенденціями вимирання. Використовуючи сучасні методи моделювання та глибокий аналіз гірських порід Північної Америки, вчені виявили, що середовища існування динозаврів, найімовірніше, залишались стабільними, а зниження кількості викопних решток пов’язане з меншою доступністю відповідних порід. Це відкриває можливість, що якби не астероїд, динозаври й досі могли б жити на Землі.
Переосмислення занепаду динозаврів
Згідно з давньою теорією, динозаври вже переживали занепад до того, як 66 мільйонів років тому в них врізався гігантський астероїд. Але нове дослідження науковців з UCL (Університетського коледжу Лондона) кидає виклик цій ідеї, припускаючи, що уявне зменшення різноманіття динозаврів може бути спричинене прогалинами у скам’янілостях, а не справжнім спадом видів.
Дослідження, опубліковане 8 квітня в журналі Current Biology, охоплює північноамериканський викопний матеріал за останні 18 мільйонів років крейдового періоду (від 84 до 66 млн років тому). На перший погляд, дані — понад 8000 скам’янілостей — свідчать, що пік різноманіття динозаврів був близько 75 млн років тому, після чого відбулося стале зниження до моменту удару астероїда.
Прихована упередженість геологічного літопису
Втім, дослідники виявили, що така картина скоріше є наслідком зменшення кількості доступних для досліджень порід, ніж фактичного скорочення популяцій динозаврів. Наприкінці крейдового періоду менше порід залишилось відкритими для вивчення, що ускладнює пошук решток із цього часу.
Провідний автор, доктор Кріс Дін (UCL Earth Sciences), зазначив:
«Це питання обговорюється понад 30 років — чи динозаври були приречені ще до того, як вдарив астероїд? Ми проаналізували літопис скам’янілостей і виявили, що якість записів чотирьох груп динозаврів (кладів) погіршується протягом останніх 6 мільйонів років перед катастрофою. Ймовірність знайти скам’янілості знижується, хоча ймовірність того, що динозаври жили у цих регіонах, залишається сталою. Це показує, що не можна сприймати літопис скам’янілостей як беззаперечну істину».
Різноманіття могло бути недооціненим
«Половина всіх відомих скам’янілостей цього періоду знайдена в Північній Америці. Наші результати свідчать, що принаймні на цьому континенті динозаври, можливо, почувалися значно краще, ніж припускалося раніше — з вищим рівнем різноманіття, ніж видно з сирих геологічних даних».
Команда досліджувала чотири основні групи:
- Ankylosauridae (броньовані травоїдні, як анкілозавр),
- Ceratopsidae (великі три-рогі травоїдні, як трицератопс),
- Hadrosauridae (травоїдні з качиними дзьобами, як едмонтозавр),
- Tyrannosauridae (хижаки, як тиранозавр рекс).
Використання екологічних інструментів для вивчення минулого
Вони застосували техніку моделювання зайнятості — метод, що дозволяє оцінити ймовірність проживання виду в певному районі. Поділивши Північну Америку на сітку, дослідники змоделювали, скільки «клітин» імовірно займали кожна з груп динозаврів протягом чотирьох періодів останніх 18 мільйонів років. Вони виявили, що площа проживання залишалася загалом стабільною, отже, ризик зникнення був низьким.
Чому шукати скам’янілості стало складніше
Дослідники також моделювали ймовірність виявлення скам’янілостей, зважаючи на:
- ступінь покриття території рослинністю,
- відкритість відповідних порід,
- кількість проведених пошуків.
Виявилось, що ймовірність знаходження знижувалась упродовж досліджуваного періоду. Найбільш вагомим чинником виявилася кількість відкритих для досліджень гірських порід.
Роги на підйомі
Цератопси (наприклад, трицератопс) пізніше ставали більш поширеними та частіше зустрічались, імовірно через те, що надавали перевагу відкритим лукам — саме таким середовищам, які стали переважати через відступ внутрішнього моря та висихання річкових систем.
Геологія проти «зникнення»
Співавтор доктор Алессандро К’яренца (UCL Earth Sciences) пояснив:
«Якщо ми сприймаємо скам’янілості буквально, то дійдемо висновку, що динозаври були на межі зникнення. Але це дослідження показує, що видиме зниження різноманіття, швидше за все, є наслідком зменшення “вікна спостереження” через геологічні процеси — тектоніку, підняття гір, відступ моря — а не справжнім падінням біорізноманіття». «Динозаври, можливо, зовсім не були приречені. Якби не астероїд, цілком імовірно, що вони й досі ділили б Землю з ссавцями, ящірками — і своїми нащадками, птахами».