Відмова від алкоголю не завжди означає, що ризик повернення до залежності зникає. Нове дослідження на мишах показало: у тварин, які після періоду утримання знову починали пити нав’язливо й навіть попри неприємний смак, активність певної ділянки мозку була більш ніж удвічі вищою. Причому цей сигнал з’являвся ще до того, як тварини отримували доступ до алкоголю.
Йдеться про bed nucleus of the stria terminalis (BNST) — невелику структуру мозку, яку пов’язують зі стресом, тривожністю та механізмами залежності.
Що відбувалося після утримання
Дослідники спочатку дозволили мишам протягом тривалого часу добровільно вживати алкоголь. Потім доступ до нього повністю припинили. Коли період утримання завершився, частина тварин продемонструвала особливо сильну тягу до алкоголю. Вчені перевіряли це за допомогою хініну — речовини, яка робить напій гірким і неприємним на смак.
Деякі миші продовжували пити навіть тоді, коли алкоголь ставав дедалі гіркішим. Більше того, після вимушеного періоду утримання вони могли споживати значно більшу кількість такого неприємного напою. Це важливо, адже вживання алкоголю попри очевидні негативні наслідки є однією з характерних ознак залежності.
Мозок подавав сигнал ще до повернення алкоголю
Наступним кроком дослідники простежили активність клітин у BNST. Коли мишей повертали до середовища, де вони раніше отримували алкоголь, тварини починали намагатися пити навіть тоді, коли з поїлки надходила лише вода. Саме в цей момент спостерігалася активність BNST. Але найцікавіше виявилося під час подальшого аналізу.
У мишей, які після утримання сформували стійку до гіркоти тягу до алкоголю, активність BNST була понад удвічі вищою, ніж у тварин без такого ефекту.
Причому дослідники зафіксували підвищену активність ще до повторного контакту з алкоголем. Це може означати, що мозок заздалегідь формує сигнал, пов’язаний із ризиком повернення до компульсивного вживання.
Чи можна буде передбачати рецидиви?
Поки що говорити про готовий метод діагностики зарано. Дослідження проводили на мишах, а BNST має складну роль у роботі мозку, тому вченим ще потрібно з’ясувати, які саме клітини відповідають за цей сигнал і що спричиняє його посилення.
Наступний важливий крок — перевірити, чи спостерігається подібна закономірність у людей із розладом, пов’язаним із вживанням алкоголю, які перебувають на ранньому етапі утримання.
Якщо результати підтвердяться, активність BNST потенційно може стати одним із біологічних маркерів, за допомогою яких лікарі зможуть раніше визначати людей із підвищеним ризиком рецидиву.
Поки ж головний висновок дослідження обережніший: утримання від алкоголю може супроводжуватися змінами в мозкових системах, пов’язаних із залежністю, а ризик повернення до вживання може проявлятися ще до самого рецидиву. Дослідження були опубліковані в журналі Molecular Psychiatry
