Місяць… Сіра, запорошена, нежива пустеля? Ну не зовсім. Вже давно вчені підозрюють, а подекуди знаходять підтвердження, що у вічно холодних, темних куточках місячних полюсів можуть ховатися справжні скарби — запаси водяного льоду. Знахідка ця, прямо скажемо, могла б круто змінити наші плани з освоєння космосу. Уявіть собі: вода для пиття, кисень для дихання, навіть ракетне паливо — і все це не треба тягнути із Землі!
Але є проблема. Як знайти цей лід, якщо він, швидше за все, захований під шаром місячного пилу та каміння — реголіту? Традиційні радари, які ми посилаємо на орбіту, бачать не дуже глибоко, буквально на пару метрів. А що, якщо крига лежить глибше? Копати весь Місяць — задум так собі.
І ось тут на сцену виходить по-справжньому хитра ідея. А що, як не світити радаром, а… слухати? Слухати відлуння далекого космосу. Звучить інтригуюче, правда?
Знайомтесь, CoRaLS (Cosmic Ray Lunar Sounder — Місячний ехолот на космічних променях). Це не просто черговий прилад, це, скоріше, пара дуже чутливих «вух», які повинні вловити особливий сигнал із місячних глибин. У чому відмінність від радарів? Радар – штука активна. Він сам посилає радіохвилю і чекає, що відіб’ється від поверхні чи неглибоких шарів. Потужності на більшу глибину зазвичай не вистачає. CoRaLS працює інакше. Він пасивний. Він ловить сигнали, які виникають природним шляхом без нашої участі. І ці сигнали можуть приходити з значно більшої глибини!
Головний секрет CoRaLS — використання частинок, які і так постійно бомбардують Місяць (та й Землю теж просто нас атмосфера і магнітне поле захищають). Мова про космічні промені надвисоких енергій. Це такі частинки, що розігналися майже до швидкості світла, з глибин Всесвіту. Коли така частка врізається в місячний ґрунт – реголіт – відбувається щось цікаве. Вона взаємодіє з речовиною і породжує короткий, але потужний спалах радіохвиль. Цей ефект передбачив ще у 60-х радянський фізик Гурген Аскар’ян, тому його так і називають ефект Аскар’яна.
Фішка в тому, що характер цього радіоспалаху залежить від того, через що пройшла частка. Через сухий реголіт один сигнал, а якщо на шляху зустрівся шар льоду — зовсім інший! CoRaLS якраз і налаштований на те, щоб уловлювати ці радіоімпульси і по їхньому почерку розуміти, чи є під поверхнею лід і як глибоко він залягає. І що найкласніше — космічні промені проникають досить глибоко, як створити такий імпульс. За оцінками, CoRaLS зможе «почути» лід на глибині 5, 10, а може й більше метрів! Туди звичайний радар не загляне.
Звичайно, поки CoRaLS існує у вигляді розрахунків та прототипів, говорити про реальні знахідки зарано. Але вчені вже прогнали купу комп’ютерних симуляцій. Що вони свідчать? Якщо припустити, що в постійно затінених регіонах (тих найхолодніших пасток на полюсах) є хоча б метровий шар льоду, то за два роки роботи на орбіті CoRaLS міг би зафіксувати більше сотні таких місць! Непогано, правда?
Читайте також – Ракета конкурента SpaceX пройшла сертифікацію
Щоправда, є й невідомі. Ми поки що поняття не маємо, наскільки товсті ці крижані верстви насправді. І як глибоко вони сховані. Може, крига там зовсім тоненька або зустрічається рідше, ніж ми думаємо. У таких випадках і виявлень буде менше. Але знаєте, що важливе? Навіть якщо CoRaLS знайде мало льоду або взагалі його не виявить там, де ми очікували, це теж найцінніша інформація! Це допоможе зрозуміти, де і як кригу справді розподілено на Місяці. Будь-який результат рухає науку вперед.
Створити прилад для космосу – справа нешвидка. У НАСА є ціла система оцінки «зрілості» технологій – рівні готовності технологій (TRL). Це як сходинки: від ідеї на папірці (TRL 1) до повністю готового та випробуваного апарату, що летить у космос (TRL 9).
Так ось, CoRaLS зараз активно дереться цією драбиною. Планується, що до 2025 року його ключові частини досягнуть рівнів 3-5. Це означає, що концепція доведена, окремі компоненти працюють у лабораторії і навіть умовах, наближених до космічних. А до 2026 року вся система має дійти TRL 6 — це вже демонстрація робочого прототипу. По суті це означає, що інструмент буде майже готовий до того, щоб поборотися за місце на одному з майбутніх орбітальних місячних апаратів. Шлях неблизький, але команда серйозно налаштована!
Чому такий ажіотаж навколо місячного льоду? Гарне питання! Все просто: вода – це ключ. Ключ до тривалої присутності людини на Місяці.
По-перше, H₂O — це, власне, вода для пиття та побутових потреб астронавтів. По-друге, із води електролізом можна отримувати кисень для дихання. І по-третє, що, можливо, найважливіше для майбутнього освоєння космосу — із води (водень + кисень) можна робити ракетне паливо!
Уявляєте? Заправляти кораблі прямо на Місяці для польотів до Марса чи далі! Це називається ISRU – використання місцевих ресурсів. Замість того, щоб везти тонни води із Землі (що дуже дорого), ми могли б видобувати її на місці. Програма «Артеміда», яка цілиться на повернення людей на Місяць та створення там бази, робить на це більшу ставку.
І тут CoRaLS може зіграти ключову роль. Він не буритиме свердловини, але зможе скласти карту — показати найперспективніші райони, де під поверхнею ховаються великі запаси льоду. Це як вказати геологам, де копати.
CoRaLS — яскравий приклад того, як наука шукає нестандартні шляхи для вирішення складних завдань. Використовувати космічні промені, які завжди вважалися швидше за перешкодою та небезпекою, для пошуку ресурсів – це елегантно!
Звичайно, попереду ще багато роботи: випробування, доведення, отримання «квитка» в космос. Але сама ідея вже захоплює дух. Чи зможемо ми почути крижані річки під місячним пилом? Покаже час. Але одне зрозуміло: пошук триває, і кожне таке дослідження наближає нас до того дня, коли Місяць стане для людства не просто далеким світилом, а справжнім другим будинком. І це, чесно кажучи, страшенно захоплююче!
