За підрахунками міжнародної команди дослідників, у місячних кратерах міститься платина та інші дорогоцінні метали на суму понад трильйон доларів. Їх принесли астероїди, які бомбардують поверхню нашого супутника протягом мільярдів років. Найцікавіше, ці ресурси можуть бути куди доступнішими і вигіднішими для видобутку, ніж на астероїдах. Але поки одні вчені підраховують економічну вигоду від цієї витівки, інші сперечаються — кому належать місячні скарби, і чи не перетворить їхній видобуток супутник Землі на поле битви?
Мрія про видобуток корисних копалин за межами Землі витає у повітрі вже не один десяток років. Спочатку це були лише наукові проекти, здебільшого гіпотези. Потім з’явилися
реальні розробки, запропоновані комерційними компаніями, які спалахнули «астероїдною лихоманкою».
Всі ці компанії переслідують одну й ту саму мету — рідкісні та дорогі метали платинової групи : рутен (Ru), родій (Rh), паладій (Pd), осмій (Os), іридій (Ir), платина (Pt). Це критично важливі елементи для електроніки, медицини, «зелених» технологій. Крім того, розглядається і видобуток води — потенційного палива, необхідного для далеких космічних місій.
У земній корі вміст металів платинової групи невеликий, але їх багато на астероїдах. Принаймні на це вказують результати аналізів метеоритів та прямі вимірювання, проведені з борту космічних апаратів.Особлива увага вчених прикута до навколоземних астероїдів, до яких теоретично легше дістатися, ніж до Місяця чи поясу астероїдів. Інтерес представляють два типи: астероїди класу M та астероїди класу C.
Першими вважаються фрагментами ядер загиблих протопланет. Такі тіла мають помірно більший альбедо, а їх спектр вказує на присутність високої частки металів — заліза, нікелю і, що особливо важливо, на метали платинової групи, які «розчинені» в астероїдному матеріалі.
Другі – темні вуглецеві об’єкти, що містять гідратовані мінерали (наприклад, глина, гіпс). У кристалічній решітці цих мінералів «замкнені» молекули води, тобто вони вбудовані всередину кристала. Такі астероїди розглядають як потенційні джерела води для майбутніх космічних баз та міжпланетних заправок. Однак зрозуміти до якої кількості навколоземних об’єктів людям реально дістатися нинішніх технологій, щоб почати розробку корисних копалин, дуже складно. У 2014 році астрофізик Мартін Елвіс (Martin Elvis) запропонував спеціальний математичний метод для такої оцінки. Висновки вченого охолодили запал багатьох. За його розрахунками, всього існує 10 астероїдів з металами платинової групи, доступних людству, а водомістких — 18. Дуже скромний «космічний урожай» з урахуванням сотень мільярдів доларів інвестицій.
Це теж варте вашої уваги – Вчені зафіксували небачені раніше потоки плазми та дивні «краплі дощу»
Поки одні вчені мріяли пролітаючими астероїдами, інші вирішили подивитися собі під ноги — точніше, на поверхню найближчого до нас небесного тіла. Міжнародна команда астрономів під керівництвом Джаянта Ченнамангалама (Jayanth Chennamangalam), незалежного дослідника з Канади, запитала себе: а що, якщо головні космічні скарби вже давно знаходяться на Місяці завдяки тим же астероїдам, які бомбардували місячну поверхню протягом мільярдів років? Свої висновки дослідники представили у статті, опублікованій у журналі Planetary and Space Science.
Раніше вчені були впевнені, що коли астероїд на величезній швидкості врізається в поверхню місячної, він практично повністю випаровується. Від нього можуть залишитися лише невеликі фрагменти, але вони розлітаються в різні боки і поєднуються з місячним пилом. Збирати такий матеріал витратно та невигідно. Це марна трата часу та грошей.
Але автори останніх досліджень малюють іншу картину. Складне комп’ютерне моделювання показало, що за певних умов, зазвичай при вертикальних ударах, значна частина астероїда може вціліти. Особливо їхнє металеве ядро. Внаслідок утворення великих кратерів такий матеріал часто «стікає» в центр. Якщо від удару з’являється невелике поглиблення, матеріал змішується з брекчією — масою уламків, що спеклася, заповнює чашу кратера.
Іншими словами, подібні освіти на Місяці стають не просто «воронками», а природними «контейнерами» корисних копалин. Виходить, що астероїди класу M могли залишити після себе поклади, багаті на метали платинової групи, а астероїди класу C — поклади гідратованих мінералів, тобто води.
Але скільки насправді таких природних «контейнерів» існує на природному супутнику Землі? Щоб відповісти на це питання Ченнамангалам і його колеги вивчили 1,3 мільйона місячних «воронок» і на основі отриманої інформації створили модель, в яку заклали дані про частоту і типи ударів, ймовірності «виживання» матеріалу та його концентрації в кратерах.
Розрахунки показали, що на Місяці може бути майже 6500 кратерів діаметром трохи більше кілометра, утворені металевими астероїдами з високим вмістом платинової групи. Крім того, трохи менше 3400 кратерів діаметром більше кілометра, які з’явилися внаслідок падіння темних вуглецевих астероїдів з гідратованими мінералами.
Це теж варте вашої уваги – Вчені виявили нові докази походження чорних дір середньої маси
Отримані цифри на порядок вищі, ніж скромні оцінки Елвіса щодо навколоземних об’єктів, до яких можна дістатися. Говорячи простіше, потенційно на нашому супутнику кратерів з рідкісними металами і водою в рази більше, ніж багатих на ці мінерали астероїдів, доступних людській техніці. За приблизними оцінками команди Ченнамангалама, у місячних кратерах міститься платина та інші дорогоцінні метали на суму понад трильйон доларів.
«Здійснити видобуток корисних копалин на Місяці набагато простіше, ніж на астероїдах. По-перше, більшість таких об’єктів є набагато далі, ніж наш супутник. По-друге, гравітація там дуже слабка, що створює технічні труднощі посадки апаратів. Гравітація Місяця, навпаки, слабша за земний тільки в шість разів. До того ж на поверхню супутника люди садили набагато більше апаратів, ніж на поверхню астероїдів. Тобто є досвід», — пояснив Ченнамангалам.
Однак навіть якщо видобуток корисних копалин на Місяці технічно простіше, з юридичного погляду він може бути складнішим. Договір про космос 1967 залишається наріжним каменем міжнародного космічного права. Він встановлює правила всім видів діяльності поза Землі, включаючи видобуток космічних ресурсів. У ньому прямо сказано (стаття II):
«Космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, не підлягає національному присвоєнню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання чи окупації, ні будь-якими іншими засобами».
Проблема в тому, що договір можна трактувати двозначно. З одного боку він забороняє «національне присвоєння» космосу, з іншого — не уточнює статусу приватних компаній. Багато експертів сходяться на думці, що в договорі є прогалини. Зокрема, він не пояснює, як слід регулювати комерційну діяльність, хто може володіти космічними ресурсами, як ділити прибуток, як захистити довкілля.
«Деякі фахівці порівнюють видобуток на астероїдах з риболовлею в міжнародних водах. Мовляв, море нічиє, але рибу можна ловити. Однак до Місяця така аналогія слабко застосовна — занадто великий масштаб і серйозні наслідки», — пояснила австралійський юрист Ребекка Конноллі (Rebecca Connolly) із Сіднейського університету.
