Здавалося б, що нового можна дізнатися про світло? Світить собі і світить — невидимі частки-фотони летять зі своєю шаленою швидкістю, несучи енергію та інформацію. Але фізики знову і знову доводять: навіть найзвичніші явища мають незвідані глибини. Нещодавнє дослідження вчених зі Штутгартського університету відкрило зовсім нову сторінку в книзі оптики, показавши, що світло може утворювати напрочуд складні, структуровані вихори, названі «скирміонними мішками». Звучить загадково, правда? Давайте розумітися.
Уявіть, що світло — це не просто потік, а щось, здатне закручуватися у складні візерунки, майже як вода у вирі або дим від сигарети. Ось приблизно це і є скирміони, але у світі світла. Спочатку скирміони були суто математичною концепцією, у такий витончений спосіб описати певні типи полів, схожих на вихори. Потім їх «намацали» у реальному світі — у магнітних матеріалах, де вони виявляються як стабільні, крихітні магнітні завихрення. Довгий час вважалося, що це їхнє основне місце існування.
Але команда під керівництвом професора Харальда Гіссена зі Штутгарта задалася питанням: а що якщо спробувати створити щось подібне зі світла? І не просто окремі «світлові вихори», а цілі «мішки», де одні скирміони упаковані всередині іншого, більшого скирміона?
Як їм це вдалося? Фокус виявився у тому, щоб змусити світло взаємодіяти з поверхнею металу особливим чином. Вчені взяли найтонший шар золота та за допомогою сучасних технологій витруїли на його поверхні мікроскопічні канавки. Але не просто канавки, а хитромудрий візерунок із двох шестикутників, трохи повернутих один щодо одного.
Коли таку структуровану поверхню направляли світло, відбувалося щось цікаве. Світло, взаємодіючи з електронами на поверхні золота (це явище пов’язане з так званими поверхневими плазмонами — колективними коливаннями електронів), сам починав поводитись незвично. Кожен із витрачених шестикутників генерував своє власне скирміонне світлове поле — той самий «світловий вихор».
А далі – фізика у всій красі! Два ці світлові поля наклалися одне на одного (фізики називають це суперпозицією). І ось результат цього накладання і породив ті самі «скирміонні мішки». Уявіть: один великий світловий вихор, а всередині нього — трохи менше.
Читайте також – Дивна знахідка пташеня приголомшила науковців у Панамі
Найбільш захоплююче в цьому відкритті — це не просто факт створення таких структур, а можливість ними керувати. Це вже не просто спостереження за природним явищем, це цілеспрямоване конструювання світлових полів із заданими властивостями, які раніше не існували. Звичайно, для підтвердження своїх результатів та побудови точної теоретичної моделі штутгартським фізикам була потрібна допомога колег з Університету Дуйсбурга-Ессена та ізраїльського Техніону в Хайфі — сучасна наука часто потребує спільних зусиль.
«Добре, — скажете ви, — фізики погралися зі світлом та золотом, створили гарні вихори. А нам-то що з цього? Поки що це справді галузь фундаментальної науки. Тобто вчені досліджують самі основи світобудови, розширюють наші знання про те, як влаштовано світло і як воно взаємодіє з матерією. Такі дослідження не завжди дають негайний практичний результат. Однак потенціал у цих «скирміонних мішків» величезний. Професор Гіссен згадує одне з можливих застосувань — мікроскопія.
Світло зі складною структурою, як скирміонні поля, теоретично може допомогти обійти це обмеження. Якщо вдасться створити мікроскоп, який використовує такі «світлові мішки» для освітлення або сканування зразка, ми, можливо, зможемо побачити деталі наномасштабу, які були раніше недоступні. Уявляєте, які можливості це відкриє у біології, медицині, матеріалознавстві?
Звичайно, шлях від лабораторного експерименту на золотій платівці до пристрою неблизький. Потрібно знайти потрібні матеріали, розробити технології. Але сам факт того, що ми навчилися так тонко маніпулювати світлом, надаючи йому небачених раніше форм і структур, вже хвилює уяву. Це дослідження — ще один крок до розуміння і, можливо, управління світлом на новому рівні. Хто знає, які ще сюрпризи таїть у собі звичайний, здавалося б, сонячний промінець? Фізики продовжують ставити запитання і шукати відповіді, відкриваючи для нас нові грані навколишнього світу.
