Нове дослідження ставить під сумнів попередні кліматичні прогнози, демонструючи, що зміна клімату вплинула на здатність Південного океану поглинати вуглекислий газ. Однак делікатний взаємозв’язок залишається невирішеним.
За даними вчених з Інституту Альфреда Вегенера (AWI), провідного міжнародного центру полярних та морських досліджень, Південний океан навколо Антарктиди діє як «поглинач вуглецю», оскільки він сам по собі зберігає близько 40% антропогенних викидів CO₂, тобто CO₂, який спеціально викидається в атмосферу людиною.
Коли ми чуємо про танення антарктичного льоду, уявляємо лише підняття рівня океану та кліматичну катастрофу. Але нещодавнє дослідження показує, що в цьому процесі є одна несподівана деталь: танення льоду тимчасово захищає океани Антарктиди від надмірного викиду вуглецю. Цей ефект не є порятунком у довгостроковій перспективі, проте він показує, наскільки складно взаємодіють кліматичні процеси на нашій планеті.
Міжнародна група вчених з Університету Кембриджа та Британської антарктичної служби проаналізувала дані зі зразків води, отриманих у прибережних районах Західної Антарктиди. Результати виявили дивний баланс: під час інтенсивного танення айсбергів і льодових шельфів океан тимчасово здатний поглинати більше вуглекислого газу, ніж викидати. Це відбувається через величезну кількість мінеральних частинок і прісної води, які збагачують поверхневі шари океану.
Прісна вода з танучого льоду створює стабільний шар, який перешкоджає підняттю глибоких, насичених вуглецем вод. Такий процес діє як природний фільтр, тимчасово утримуючи парниковий газ у товщі океану. Однак цей ефект має зворотний бік. Коли танення сповільнюється або припиняється, баланс руйнується — вуглець, накопичений у глибинах, знову піднімається до поверхні й потрапляє в атмосферу.
За словами провідного автора дослідження, професора Лори Вілсон, це лише відстрочка, а не вирішення проблеми. Кліматичні моделі свідчать, що в міру подальшого нагрівання планети цей «захисний щит» втратить ефективність. Коли лід Антарктиди скоротиться до критичної межі, океан більше не зможе стримувати накопичений вуглець — і це може призвести до різкого стрибка глобальних температур.
Читайте також: Вчені прогнозують: Сахара може стати зеленою знову
Вчені наголошують, що цей процес добре ілюструє, як природа реагує на зміни клімату нелінійно. Те, що здається стабілізуючим фактором сьогодні, може стати каталізатором катастрофи завтра. Дослідження також підкреслює важливість моніторингу обмінних процесів між льодовиками й океаном, оскільки саме в цих зонах визначається майбутнє глобального вуглецевого циклу.
Антарктида залишається однією з головних «комор» планетарного холоду, і кожен кілометр втраченого льоду — це не лише символ потепління, а й сигнал про зміну балансу всієї біосфери. Танення льоду сьогодні може тимчасово допомагати океанам, але без скорочення антропогенних викидів це лише короткий перепочинок перед ще масштабнішою кліматичною кризою.
Як підкреслюють учені, ми маємо унікальний шанс — не просто спостерігати за процесами, а діяти. Бо навіть найміцніший природний щит колись тане.
