Perseverance здійснив посадку на Марс у лютому 2021 року. За 1000 днів досліджень він зібрав 23 зразки із різних геологічних областей кратера Езеро. Колись у цьому районі знаходилося стародавнє озеро, і якщо десь на Марсі можна виявити свідчення стародавнього (скам’янілого) життя, то саме тут.
30 липня 2020 року ракета Atlas V-541 стартувала з мису Канаверал у Флориді, несучи на борту марсохід «Персеверанс», що прямував до Марса. Приблизно через 7 місяців він успішно прибув на Червону планету.
Головною метою «Персі» на Марсі було дослідження геології, клімату та атмосферних умов як попередника досліджень людиною. Місце посадки, кратер Езеро, було обрано через докази існування древнього озера у цьому регіоні, виявлених попередніми орбітальними дослідженнями. Оскільки вода вважається ключовим компонентом еволюції життя, її присутність підвищувала можливість розвитку життя, а породи могли зберегти ознаки стародавнього життя та умов навколишнього середовища.
Кратер Езеро, подібно до більшості інших кратерів Сонячної системи, утворився в результаті удару астероїда близько 4 мільярдів років тому. У його вивчення з’ясувалося, що дно складається з магматичної породи, що утворилася з величезного підземного вогнища магми і винесеної на поверхню вулканічною активністю. Пізніше були виявлені інші типи порід із піску та бруду, що свідчать про присутність води у далекому минулому Марса.
До 1000-денних роковин досліджень «Персеверанс» зібрав зразки порід, запакував їх для майбутнього збору і, загалом, завершив дослідження дна древнього озера. Зокрема, один зразок під назвою «Затока Лефрой» містить дрібнозернистий кремнезем – матеріал, відомий збереженням скам’янілостей на Землі. Інший зразок містить фосфат, пов’язаний із біологічними процесами. Обидва містять вуглець, який допоможе вивчити умови довкілля часів формування породи.
Кратер Езеро 45 кілометрів у поперечнику, тож вибір місць для взяття зразків був непростим. Після визначення цільового місця «Персеверанс» спочатку використовував абразивний інструмент для стирання поверхні, потім бортові інструменти, такі як PIXL і інструмент для рентгенівської літохімії. Прилади здатні виявляти мікроскопічні структури, схожі на скам’янілості, і навіть виявляти хімічні зміни, залишені стародавніми мікробами.
Незважаючи на разючі результати «Персеверансу», однозначне виявлення ознак життя на стародавньому Марсі йому не вдалося.
