Китай висадив величезну кількість нових дерев із 1981 року, але ця додаткова рослинність зміщує опади в одні регіони, водночас висушуючи інші. Не секрет, що Китай особливо вміє будувати. Найбільша у світі дамба? У Китаї. Найбільша мережа високошвидкісних поїздів? Теж Китай. Найбільша вітрова електростанція? Китай. Сонячна електростанція? Аргентина. Справді? Ні, це теж Китай. Найбільша стародавня споруда? Ви зрозуміли.
Поряд із усім цим будівництвом Китай також зеленів. Надихнувшись останнім інфраструктурним досягненням, Китай у 1978 році розпочав створення Лісозахисного поясу «Три Півночі», або «Великої зеленої стіни», щоб боротися з ерозією ґрунтів і зменшити піщані бурі. Минулого року державні ЗМІ країни повідомили, що проєкт нарешті завершено.
За даними Reuters, Китай виростив 116 000 квадратних миль лісів, збільшивши загальне лісове покриття з 10% у 1949 році до приблизно 25% у 2024-му. Але нове дослідження, опубліковане в журналі Earth’s Future, показує, що всі ці додаткові дерева (приблизно 78 мільярдів з початку 80-х, за деякими оцінками) мають і непередбачувані наслідки для розподілу водних ресурсів у Китаї.
Науковці з Тяньцзінського університету, Китайського аграрного університету в Пекіні та Утрехтського університету в Нідерландах з’ясували, що з 2001 по 2020 рік збільшення рослинності зменшило водні ресурси як у східному мусонному регіоні, так і на північному заході, у посушливій зоні. Це суттєво, адже ці території становлять близько 74% площі Китаю, за даними Live Science.
Згідно з дослідженням, заходи із озеленення, такі як Велика зелена стіна — а також інші ініціативи на кшталт «Зерно в обмін на зелень» та Програми охорони природних лісів (обидві розпочаті в 1999 році) — збільшили евапотранспірацію. Це комбінований процес випаровування та транспірації (коли рослини виділяють водяну пару через крихітні пори, що називаються устячками).
«Ці зміни спричинили перерозподіл опадів, спрямовуючи більше вологи на Тибетське нагір’я, яке отримало збільшення водних ресурсів», — пишуть автори. «На противагу цьому, східний та північно-західний Китай пережили зменшення доступності води, причому північний захід постраждав найбільше через значне зміщення вологи до Тибетського плато».
Вивчаючи ці швидкі зміни землекористування (LUCC), автори також відзначають, що певні переходи — наприклад, перетворення степів на ліси або орних земель на пасовища — по-різному впливали на евапотранспірацію, кількість опадів і доступність води. Наприклад, перетворення степів у ліси збільшило евапотранспірацію та опади, але негативно вплинуло на доступність води.
На жаль, водні ресурси Китаю розподілені нерівномірно щодо населення. За даними дослідження, на північ країни припадає приблизно 46% населення і понад половина орних земель, але лише 20% водних ресурсів. Автори підкреслюють, що ці змінені гідрологічні цикли необхідно враховувати під час планування майбутніх лісовідновлювальних проєктів.
«Наші результати показують, що зміни земного покриву можуть перерозподіляти водні ресурси між регіонами», — пишуть автори. «Розуміння цих ефектів є критично важливим для планування сталого управління земельними та водними ресурсами в Китаї».