Давній родич людини мав обличчя, схоже на горилу: нові знахідки змінюють наше уявлення про еволюцію
Нові дослідження рідкісних скам’янілостей проливають світло на один із найдивовижніших етапів еволюції людини. Вчені виявили, що один із наших стародавніх родичів мав обличчя, яке нагадувало сучасну горилу. Це відкриття не лише змінює наше уявлення про зовнішність перших гомінінів, але й підказує, що еволюційне дерево людства було складнішим, ніж вважалося раніше.
Скам’янілості, знайдені в Східній Африці, належать до виду Australopithecus anamensis — одного з найдавніших відомих представників роду, який стояв на межі між мавпами та людьми. Цей вид жив понад 3,8 мільйона років тому, задовго до появи знаменитої «Люсі» (Australopithecus afarensis). Завдяки надзвичайно добре збереженому черепу дослідники змогли вперше побачити, як виглядав цей ранній гомінін. І побачене стало несподіванкою.
Замість тонких рис, які часто асоціюють з еволюцією людини, череп виявився масивним і потужним — із виступаючими щелепами, великими зубами та широким носом. За словами антропологів, саме ці ознаки наближають зовнішність A. anamensis до сучасних горил. Однак це не означає, що вид був прямим предком горил — навпаки, подібність могла бути результатом паралельної еволюції, коли різні види розвивають схожі риси в подібних умовах.
Детальний аналіз показав, що цей гомінін поєднував у собі як примітивні, так і більш «людські» риси. Його мозок був відносно невеликим, проте структура черепа свідчить, що він уже ходив на двох ногах і міг користуватися простими інструментами. Такі результати допомагають заповнити важливу прогалину між ранніми австралопітеками й більш розвиненими представниками роду Homo.
Науковці з Клівлендського музею природознавства та Університету Тафтса зазначають, що ця знахідка — справжня рідкість. Повністю збережені черепи австралопітеків трапляються надзвичайно рідко, і саме вони дають змогу реконструювати зовнішність і спосіб життя цих істот. Комп’ютерна томографія та 3D-моделювання допомогли створити детальну візуалізацію обличчя — і вона виявилася набагато більш «горилоподібною», ніж очікували.
Читайте також: Вчені відтворюють вигляд динозаврів завдяки “унікальним” муміям
Вчені припускають, що така будова обличчя могла допомагати виживати у складних умовах савани. Потужні щелепи свідчать про рослинну дієту з жорсткою їжею, тоді як міцний череп міг бути пристосуванням до частих конфліктів між самцями. Це ще раз підкреслює, що еволюція людини не була прямолінійною — скоріше, вона нагадувала густу мережу гілок, де різні види співіснували й взаємодіяли.
Нові результати дозволяють по-новому поглянути на ранні етапи людської історії. Якщо раніше вважалося, що Australopithecus afarensis (той самий вид, що й Люсі) безпосередньо походив від A. anamensis, то тепер науковці припускають, що ці два види могли співіснувати протягом певного часу. Це означає, що еволюційне дерево наших предків мало більше гілок, ніж ми уявляли.
Знахідка не лише розкриває обличчя давнього родича людини, а й нагадує: історія еволюції — це не проста лінія від мавпи до людини, а складна мозаїка адаптацій, випадковостей і паралельних шляхів розвитку.
